Сьогодні: 17 листопада 2018, 00:03




Відповісти  [ 17 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2
 Телепатія стане основним засобом зв'язку армії США 
Автор Повідомлення
Адміністратор

З нами з: 19 травня 2009, 01:31
Повідомлень: 810
Звідки: Україна
Повідомлення Re: Телепатія стане основним засобом зв'язку армії США
Wings написав:
Дійсно цікава стаття. Мабуть, саме тому тварини не затруднюють себе створенням мови.

Мовою тварини користуються також. Для прикладу дельфіни та кити. На форумі є інформація по цьому питанні:
http://anomaly.pp.ua/viewtopic.php?f=30&t=108&p=252&hilit=%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%84%D0%B8%D0%BD%D1%8B#p252
http://anomaly.pp.ua/viewtopic.php?f=30&t=116&p=272&hilit=%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%84%D0%B8%D0%BD%D1%8B#p272

Про мову дельфінів:
Язы́к дельфи́нов — система коммуникации, принятая у дельфинов.

Язык дельфинов можно разделить на 2 группы:
Язык жестов (язык тела) — различные позы, прыжки, повороты, различные способы плавания, знаки, подаваемые хвостом, головой, плавниками.
Язык звуков (собственно язык) — звуковая сигнализация, выраженная в виде звуковых импульсов и ультразвука. Примерами таких звуков могут быть: щебет, жужжание, визги, скрежет, щёлканье, чмоканье, скрипы, хлопки, писк, рёв, вопли, крики, кваканье, свисты.

Наиболее выразительными являются свисты, которых у дельфинов насчитывается 32 вида. Каждый из них может обозначать определённую фразу (сигналы боли, тревоги, приветствия и призывный клич «ко мне» и т. д.). Учёные исследовали свист дельфинов, применив метод Зипфа, и получили такой же коэффициент наклона, что и у человеческих языков, то есть несущим информацию. В последнее время у дельфинов обнаружено около 180 коммуникационных знаков, которые пытаются систематизировать, составляя словарь общения этих млекопитающих. Однако, несмотря на многочисленные исследования, полностью расшифровать язык дельфинов до настоящего времени так и не удалось.
Имена у дельфинов

У каждого дельфина есть своё имя, на которое он откликается, когда к нему обращаются сородичи. К такому выводу пришли американские учёные, результаты исследования которых были опубликованы в вестнике Национальной академии наук США (PNAS)[3]. Более того, специалисты, проводившие свои эксперименты в американском штате Флорида, установили, что имя даётся дельфину ещё при рождении и представляет собой характерный свист.

Учёные поймали сетями на воле 14 светло-серых бутылконосых дельфинов и записали различные звуки, издаваемые этими млекопитающими в процессе их общения между собой. Затем с помощью компьютера из записей были вычленены «имена». Когда имя «проигрывалось» для стаи, на него отзывалась конкретная особь. «Имя» дельфина представляет собой характерный свист, средняя продолжительность которого — 0,9 секунды
http://ru.wikipedia.org

Ще про мову дельфінів:
Язык дельфинов. Как разговаривают дельфины?
У дельфинов очень хорошо развита слуховая память. Они способны не просто различить очень тихий звук на большом расстоянии, но и запомнить его. Долгое время ученые считали, что у дельфинов есть свой особый язык. Однако достоверного подтверждения этому до сих пор нет. Сейчас исследователи говорят скорее о некой системе звуковых сигналов, посредством которой дельфины общаются между собой. Она же помогает дельфинам легко ориентироваться в подводном мире.

Дельфины могут издавать сигналы двух типов: эхолокационные (сонарные) и «щебеты», говорящие об эмоциональном состоянии дельфина. Эхолокационные сигналы служат для исследования обстановки и обнаружения препятствий. Человек не может различить их – они испускаются на очень высоких, ультразвуковых частотах. Сигналы второго типа обычно называют «свистом» или «щебетом». У разных видов они немного различаются.

«Свист» служит многим важным целям. Благодаря ему дельфины распознают членов своего «клана». Этими же сигналами они сообщают друг другу о своем состоянии: «Я в беде», «Я рассержен», «Плыви ко мне». «Я в беде» - это высокий мелодичный свист, следующий за коротким и унылым. «Я рассержен» - это звуки, напоминающие лай. Тонкий визгливый писк – это призыв дельфиненка: «Мама, подплыви ко мне!» А тявкающий звук, свойственный только самцам, должен привлекать самок. Есть у дельфинов и звуки, обозначающие приветствие, прощание или беспокойство. Сейчас насчитывается около 40 видов таких сигналов.

В одиночестве дельфин молчалив, в паре – разговорчив, в стае – болтает почти без умолку. У каждого дельфина есть «имя», которое знают члены стаи и на которое он отзывается. Оно дается дельфину при рождении. «Имя» представляет собой короткий характерный свист, длящийся около 0,9 секунды.

Человеческая речь для дельфинов слишком медленна и многословна. Обмен сигналами у них проходит намного быстрее и при этом всегда «по делу». Дельфины могут испускать звуки, неслышимые человеческим ухом – к примеру, те же самые сонарные сигналы. Сами дельфины различают звуки в диапазоне от 100 Гц до 300 килогерц (для человека «потолок» - 20 килогерц, хотя отдельные музыканты способны различать звуки до 40 килогерц). Именно звуки различных частот, испускаемые дельфинами (в том числе и ультразвук), благотворно влияют на организм людей.

Самый говорливый представитель дельфиновых – это белуха, или белый кит. Эти животные могут издавать весьма разнообразные звуки. Они повизгивают, свистят на высоких частотах, издают мелодичные переливчатые трели и звуки, подобные кудахтанию, чириканью или мяуканью. Белухи могут даже подражать колокольному звону или голосам птиц, которых никогда не видели. За такие выдающиеся способности белух часто называют «морскими канарейками».

Другой, не менее голосистый вид дельфинов – это афалины. Они могут «лаять», пищать, «скрипеть», «щелкать», «жужжать», похрюкивать и даже испускать звуки, похожие на шум моторной лодки! Свои богатые таланты афалины нередко демонстрируют в океанариумах и дельфинариях.

Помимо звуковых сигналов, у дельфинов есть язык тела, который тоже используется для общения. Дельфины подают друг другу знаки головой, хвостом, плавниками, могут принимать позы, имеющие определенное значение. Иногда сигналами служат даже разные способы плавания.

Для чего люди изучают язык дельфинов? С древних времен люди не теряли надежды установить с дельфинами двусторонний контакт. Понимание языка дельфинов может открыть человеку доступ ко многим тайнам природы. Во-вторых, контакт с дельфинами позволить определить уровень их интеллектуального развития и понять, кто же все-таки умнее – дельфины или человек. А пока люди и дельфины общаются в основном на языке жестов и с помощью коротких стереотипных сигналов, понятных и тем, и другим.
http://www.delphinarium.su/info/articles/language-of-dolphins/

_________________
З повагою, Андрій.

anomaly.pp.ua
ufology-news.com


02 вересня 2009, 23:29
Профіль WWW
Искатель
Аватар користувача

З нами з: 23 травня 2009, 23:33
Повідомлень: 643
Звідки: Ukraine
Повідомлення Re: Телепатія стане основним засобом зв'язку армії США
=>

Кто на самом деле Андрей Слюсарчук?

Для прочтения кликать по спойлерах

 Сенсаційне викриття псевдопрофесора Пі
Зображення

Видатний український нейрохiрург, професор, доктор медичних наук, людина з видатними можливостями пам'ятi, генiй, якому нема рiвних. Усе це загальновiдомi титули та визначення людини на прiзвище Слюсарчук Ми встановили: Андрiй Слюсарчук -- зовсiм не та людина, за яку себе видає. "...Я в пастцi!...Єдине, що вiдчуваю, це тваринний страх... Я сподiвався, що в мене є майбутнє. Зараз я зрозумiв, що це вже все!" Як ви думаєте, хто мiг кричати менi в обличчя цi слова? Якась маленька людина, загнана життям у глухий кут? Я вас розчарую.

Цi слова належать Андрiєвi Тихоновичу Слюсарчуку, народженому 10 травня 1971 року. Публiчнiй особi, вiдомiй у країнi як
професор нейрохiрургiї, доктор медичних наук, двiчi рекордсмен "Книги рекордiв України" - людина, котра начебто
запам'ятовує мiльйони цифр та нiбито обiграла в шахи комп'ютерну гру "Рибка-4", яку не змiг обiграти жоден шахiст свiту.

Офiцiйна бiографiя "професора-нейрохiрурга", яку вiн тиражує, має промовисто пiдкреслити, що йдеться про справдi незвичайну особу: у дев'ять рокiв, як дитина-вундеркiнд, закiнчив школу, пiсля загибелi батькiв в автокатастрофi його вiддали в iнтернат, вiн звiдти втiк i у дванадцять став студентом Московського медунiверситету iм. Пирогова. Навчався там у 1984 - 1991 роках.

Пiдкреслю, що все це - рядки з бiографiї, яку поширює сам пан Слюсарчук.

А 30 вересня вiнцем у цьому життєписi став указ Президента Вiктора Януковича. Ним "професор кафедри "Iнформацiйнi системи та мережi", доктор медичних наук Андрiй Слюсарчук" був удостоєний премiї у розмiрi 150 тисяч гривень.

Газети знову називали його "генiальним", "феноменальним", "надлюдиною", "легендарним".

На офiцiйних фото медик-науковець зафiксований з найвищими посадовими особами нашої держави. А три роки тому Президент
Ющенко видав указ про створення Iнституту мозку, який мав очолювати "професор нейрохiругiї" Андрiй Слюсарчук, кандидатуру котрого лобiювали високопосадовцi та вiдомi особи. Про таке визнання, яке має 40-рiчний Слюсарчук, можна хiба що мрiяти.
Його сповнене слави i почестей життя схоже на казку. Але...

Що ж змусило вiдомого професора, сказати, що вiн у пастцi?

Чому його так розгнiвало запитання про дитинство? Про те, де похованi батьки? Де вiн навчався? Про прiзвища вдячних пацiєнтiв, яких прооперував?

Чому, спершу пообiцявши вiдповiсти на цi запитання, вiн пiзно ввечерi зателефонував менi додому й iстерично впродовж
двадцяти хвилин кричав: "Я вам нiчого не скажу. Ви не маєте права мене перевiряти, Жоден журналiст не написав про мене правду. Жоден!... I не напишуть! Нiхто нiчого не знайде! Нiколи! Я все знищив! Все!... Будуть писати - мозги по стiнах! Хай я сяду, але мозги їх - по стiнах!.."

Я не змогла вставити у цей монолог жодного слова, бо просто зацiпенiла. Ще нiхто i нiколи за двадцять рокiв моєї практики так не реагував на звичайнiсiнькi запитання. Я не могла зрозумiти, навiщо професор хоче "розмазати мозги по стiнах"
журналiстам, якi хочуть написати про нього чудову статтю?

Що мав на увазi пан Слюсарчук, кажучи: "Я знищив все!"? Чому людина, яка сягла таких висот, стверджує, що вона - "у
пастцi" й почувається "загнаним звiром"?

Це був справдi абсолютно нестандартний, незвичайний випадок, зовсiм неочiкувана реакцiя, здавалось, заслуженої людини.

Саме цi слова пана Слюсарчука заiнтригували нас, i ми вирiшили знайти їм пояснення, дослiдити, що так налякало людину i що мав на увазi лауреат Держпремiї, кажучи, що "знищив усе"?

Ми залучилили до цього розслiдування десятки наших журналiстiв, нашi контакти на всiх рiвнях, ми витратили сотнi робочих годин, щоб перевiрити все, зiбрати усi документи.

I результат - шокував. Пiд час журналiстського розслiдування стали вiдомi разючi факти.

Ми сьогоднi можемо абсолютно впевнено й обгрунтовано заявити: пан Слюсарчук - зовсiм не та людина, за яку себе видає.

Вiн нiколи не був дитиною-вундеркiндом. Вiн не вступав у росiйський медичний виш у дванадцять рокiв, а отже, не має базової
медичної освiти. Його дипломи фiктивнi, хоча схема їх отримання - майже бездоганна.

Вiдповiдно, вiн не може бути нi професором, нi доктором медичних наук. Вiн також не нейрохiрург.

Так у нього справдi є талант, але зовсiв не той, який вiн собi приписував: усi цi роки вiн просто водив за нiс усю країну, двох
президентiв, наукову та лiкарську громадськiсть.

Але гра скiнчилася, пане Слюсарчук. Сьогоднi ми надамо вам послугу, якої найбiльше потребуєте - ви нарештi зрозумiєте, хто ви.

Розповiдь буде довгою. У деталях. Бо помилитися ми не мали права. Адже iсторiя та безпрецедентна. Це iсторiя однiєї з найбiльш масштабних манiпуляцiй, яку знала iсторiя. Особливо якщо зважити, що справжня освiта нашого "професора", за словами його реальних учителiв, заледве дорiвнює трьом класам школи...

"ОПЕРАЦIЯ" ПРОФЕСОРА-ПI, або ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

...Кiлька тижнiв тому на редакцiйнiй нарадi ми вирiшили зробити iнтерв'ю, як тодi вважалося, з професором нейрохiрургiї, вiдомим своєю феноменальною пам'яттю Андрiєм Слюсарчуком. Приводом слугувала оприлюднена заява професора про те, що вiн збирається полишити межi нашої держави, позаяк "його науковi досягнення в Українi не потрiбнi".

Звичайно, не хотiлось, аби науковцi покидали країну, тому й вирiшили допомогти людинi.

Упродовж мiсяця я телефонувала пановi Слюсарчуку, аби домовитись про зустрiч. Та це було не так просто. Нi. Пан Слюсарчук не вiдмовлявся вiд розмови, але спирався на зайнятiсть. Кожного разу професор казав: "Подзвонiть завтра -- я на операцiї". Iнколи те саме, дуже ввiчливо перепрошуючи, казав по мобiльному телефону професора iнший чоловiк, котрий назвався Сашею, особистим асистентом i анестезiологом професора-нейрохiрурга Слюсарчука.

У телефоннiй розмовi пан Слюсарчук цiкавився, про що його розпитуватимуть? Я вiдповiла: про все, бо такий принцип роботи нашого видання. Таке професоровi сподобалося. Сказав, що готовий вiдповiдати на будь-якi питання.

Звичайно, для газетярiв час - то розкiш, але ж зрозумiло: якщо професор каже, що зайнятий, "на операцiї", це серйозно. Бо
професор - нейрохiрург, тож iдеться про здоров'я i життя iншої людини. Набираюся терпiння. Чекати зустрiчi довелось довго. За
час наших телефонних розмов пан Слюсарчук провiв добрий десяток "операцiй".

Остання з розмов мене дещо насторожила, вчувалася незрозумiла фальш: не збiгалися вiдповiдi асистента i професора.
Перший казав зi свого телефону, що "професор на операцiї", другий - через десять хвилин зi свого мобiльного, що вже п'ять годин у дорозi з Києва на Львiв i скоро буде. Та... Бувають i помилки. Нарештi ми домовились iз паном Слюсарчуком про зустрiч. Вона
вiдбулася у недiлю, два тижнi тому.

Зображення
Михайло Мартинович Вєнжик, майстер групи 208-ї Козятинського ПТУ, з дружиною Галиною Михайлiвною: "Хай Слюсарчук подивиться менi в очi й розкаже, де вiн той диплом лiкаря взяв?"

У ходi чотиригодинної розмови мене насторожило багато фактiв. Я вiдчувала не завжди адекватнi вiдповiдi. Утiм це можна
було "списати" на деяку дивакуватiсть спiврозмовника. Нiчого дивного в цьому не було, бо з практики знала: науковцi - генiальнi у
великому, у дрiбному бувають як дiти. Дивувало лише те, як людина з феноменальною пам'яттю пiд час розмови плутає щойно
отриману iнформацiю i дати рокiв своєї бiографiї. Власне саме вiдповiдь щодо бiографiчних даних i насторожила мене як журналiста.

Пан Слюсарчук розказував, що батьки-професори, тато-кардiолог, мама-педiатр загинули пiд Вiнницею в автокатастрофi, а вiн
закiнчив школу в дев'ять рокiв, але його зрадили рiднi, не хотiли виховувати й вiддали до iнтернату. Там iз нього дуже знущалися, i вiн утiк з iнтернату, поїхав до Москви, жив iз циганами. А потiм йому пощастило: вiн зустрiв добрих людей i вже у дванадцять став студентом Московського медунiверситету iменi Пирогова. Пiзнiше всi iншi три вишi вiн закiнчував екстерном.

Звичайно, мене зацiкавило, де зростав хлопчик, котрий нинi дивує Україну своїми феноменальними здiбностями? Хотiлося, щоб i вчителi розповiли про дитину-вундеркiнда. Можливо, мають якусь методику цiкаву, i в Українi ще не один вундеркiнд за нею зростає.

Про те, яку ж саме школу закiнчив, пан Слюсарчук вiдмовлявся називати. Плутався у датах, роках та вдавав, що не чує питання. Коли я жартома зауважила, що професоровi не гоже так плутатися в датах, бо вiн є публiчною людиною, i рано чи пiзно його бiографiя зацiкавить громадськiсть, а журналiсти почнуть цiкавитися глибше та шукати, звiдкiля вiн родом, пан Слюсарчук раптом вигукнув: "А я все знищив! Усе! Я знищив усе! Розумiєте?!" Вiн повторював кiлька разiв: "Хай шукають! Я знищив усе!"

Якщо вiдверто я не зрозумiла такої реакцiї на просте запитання. Знову пожартувала зi своїм спiврозмовником i зауважила, що все
знищити неможливо. I пожартувала, що я знайду. Але пан доктор жарту не сприйняв. Запевняв, що не знайду, бо вiн "усе знищив!" Це мене насторожило - що професор знищив i навiщо?

Та професор до тiєї теми вертатись не бажав i розказував менi про склероз, про те, як здобував подальшу освiту екстерном, що
Україна приречена й позаяк його тут не цiнують, зрозумiв, що "Iнституту мозку" не буде, тому змушений буде емiгрувати до iншої країни. Якої саме -- ще не знає. Розглядає пропозицiї.

У розмовi пан Слюсарчук нарiкав, що деякi журналiсти називають його "шахраєм та аферистом". Що сумнiваються у його пам'ятi,
пiдозрюючи в рiзних нечесностях i махiнацiях. Стверджував, що це все "робота шахматистiв", якi не можуть простити йому, що не
вони, а вiн, професор, який нiколи не грав у шахи, виграв надскладну комп'ютерну гру.

Урештi, мiй цiкавий, харизматичний спiврозмовник забажав повторити свої експерименти ще раз. Спецiально для мене. Аби я
переконалася перед iнтерв'ю у його здiбностях та описала це. Звичайно, я погодилася. Не кожен же раз таке побачиш. Лише
поставила умову: експеримент проходитиме в редакцiї у присутностi журналiстiв, з вiдеокамерами. Якщо є скептики, котрi вважають, що Слюсарчук ховає в одязi пристрої, котрi допомагають йому вгадувати числа, множити-додавати та читати 25 тисяч книг напам'ять, тож мусимо їх переконати. Пан професор погодився.

На експеримент до редакцiї пан Слюсарчук мав прийти у вiвторок уранцi. 9-та, 10-та, 11-та, о пiв на 12-ту телефоную знову до професора. Слухавку бере вже знайомий нам асистент-анестезiолог Саша й...Саме так. Я знову почула: "Пан Слюсарчук на операцiї". Обiцяного професором iнтерв'ю, яке мав "зробити сам", також не було.

Знову набираюся терпiння. Запитую асистента-анестезiолога, в якiй лiкарнi та де оперує професор? Нагадую про домовленiсть,
пояснюю, що чекаємо, а наша автiвка забере лiкаря пiсля операцiї до редакцiї. Та асистент Саша... не знає, де оперує професор. Прошу його назвати останнiх п'ять медичних закладiв, в яких оперував хворих професор Слюсарчук? Асистент каже, що не знає, i дуже допитується, навiщо це нам? Пояснюю, такий принцип роботи видання, в якому працюю: перевiряти факти i брати коментарi. Асистент Слюсарчука обiцяє, що професор усе сам скаже.

Третя, шоста, десь о пiв на восьму на мiй мобiльний телефонує професор Андрiй Тихонович Слюсарчук. Ну, думаю, не вийшло,
операцiя все ж таки нейрохiрургiчна, перенесемо експеримент на наступний раз. Але те, що я почую в телефоннiй слухавцi,
буквально паралiзує моє розумiння людської сутi...

Не давши менi сказати й слова, пан Слюсарчук вiдразу почав кричати: "Як смiєте?! Мене?! Професора?! Перевiряти?! Та я не
того рiвня, щоб усякi мене тут перевiряли по лiкарнях!"

А далi було ще цiкавiше. Я й дивуватися не встигала. Крик пана "професора" перейшов в iстерику, змiшану з такою добiрною
ненормативною лексикою, що аж не вiрилося, що "професори" мають такi знання тюремного словника. "Ви всi - нiхто, гниль. Я
вам покажу! Тим, що про мене пишуть, мозок по стiнах порозкидаю. Сяду, але - мозок по стiнах!" Закiнчив свою iстерику
пан "професор" фразою, що "жалiтиметься президенту", i кинув телефонну трубку.

Зображення
Не в медiнститутi Москви, а саме ось тут, у Козятинському училищi, й навчався псевдопрофесор Слюсарчук.

Iстерикою справжнiх журналiстiв не зупиниш. Навпаки. Ми вирiшили перевiрити все. А почали з найпростiшого. Дитинства. Цього етапу життя малого Андрiйка Слюсарчука, який, ставши дорослим, при феноменальнiй пам'ятi чомусь забув. Бо, як з'ясувалося, не вигiдно його згадувати...

БЕРДИЧIВ. СПЕЦIНТЕРНАТ - 1980 - 1987 РОКИ

Кiлька днiв копiткої роботи, i слiд привiв нас у Житомирську область: в архiвах мiсцевої редакцiї нашi журналiсти знайшли цiкавий матерiал.

У матерiалi "Феномен нашого колишнього iнтернатiвця" мiсцевий журналiст згадує осiнь 1984-го, коли вiн познайомився у районнiй лiкарнi з цiкавим хлопчиною з Бердичiвської спецшколи-iнтернату для дiтей-сирiт та дiтей, позбавлених батькiвського пiклування. Згадує, як пiзнiше зустрiчав ще не раз Андрiйка в iнтернатi та на квартирi своєї землячки, котра працює у цьому ж закладi вихователькою, Марiї Андрiївни Гордiйчук.

Прискiпливий журналiст не полiнувався зателефонувати до iнтернату й перепитати директора Володимира Олександровича Гнатюка, чи це "їхнiй Андрiй Слюсарчук"? "Наш, - без вагань i з гордiстю вiдповiв педагог. - А коли ви його востаннє бачили? - допитуюсь. - Та недавно був, лiки менi привозив... Бачили б ви, на якому шикарному авто вiн приїжджає до нас". (Газета "Рiо-Бердичiв", 26.03.10).

*****Андрiй Слюсарчук: "Народився я 1971 року в Житомирi. Через рiк батьки переїхали до Вiнницi. Мої батьки були медиками,
професорами. Мама - педiатром, тато - кардiохiрургом. На жаль, вони загинули у Вiнницькiй областi в автокатастрофi того ж року,
коли я закiнчив школу в дев'ять рокiв".*****

Ми перевiрили, хто з професорiв та лiкарiв загинув у дорожньо-транспортних пригодах у Вiнницькiй областi. З 1975-го по
1982-го серед загиблих лiкарiв прiзвища родини медикiв Слюсарчук немає. Аварiй, у яких гинули медики, - чотири.
Але люди, котрi в них загинули, мали iншi прiзвища. Та й дiти в них були iншого вiку.

Андрiй Слюсарчук: "Давайте почнемо з того, що особисте моє життя - це була праця. У 9 рокiв я закiнчив школу, а це вже багато про що говорить. Я вам скажу, що досяг неможливого! Жодна дитина з iнтернату не тiльки в Українi, у СНД такого не досягла! Жодна!"

...Село Гришкiвцi, Бердичiвський район, Житомирська область. Кiлька корпусiв, де перебувають дiти, в оченятах яких часто
застигло нерозумiння цього свiту. "Такий у нас заклад", - почую тут часто. Саме тут насправдi навчався наш "професор" Андрiй Слюсарчук.

"Як побачила його по телевiзору, спершу засумнiвалася, що то наш Андрiйко, але коли вiн закричав "тихо будьте", вiдразу його
впiзнала. Вiн так само нервувався i кричав у дитинствi, - згадує Лiлiя Василiвна Швецова, вихователька спецiнтернату. - Слюсарчука вчила Любов Павлiвна Ященко, вона вам краще про цю дитину розкаже, бо вела його з 1980 року, з 2-го класу. Я часто її пiдмiняла й тому дуже добре пам'ятаю нашого учня Андрiя Слюсарчука. Ми з Любов'ю Павлiвною взяли перших дiточок у тому роцi. Бо доти в нас був звичайний дитячий будинок для сирiт, а вже з 1980-го - спецiнтернат. Позвозили нам тих хворих, бiдненьких дiточок з усiєї областi. Андрiйковi мало бути в другому класi рокiв вiсiм-дев'ять. Носик грязний, нещасна, нервова дитинка, майже не вчився. Правда вона гiрка - усi нашi дiтки такi".

Ми знайшли кiлькох вихователiв, якi пiдтвердили, що до 16-рiчного вiку Андрiй Слюсарчук був їхнiм вихованцем. Так, так, не вундеркiндом, а звичайним учнем спецiнтернату.

"Андрiйко Слюсарчук був нашим учнем, i ми всi добре його пам'ятаємо. У нас такий заклад. Дiти живуть тут до 18 - 20 рокiв, тож
ми не можемо їх забути. Є так, як є: Андрiйко погано запам'ятовував усе, був розсiяним, погано читав, але дуже любив
все, що пов'язано з медициною. Часто намагався обдурити, що хворий, аби його вiдправили до медпункту чи лiкарнi. Ми про це
всi знали", - згадує Неля Вiталiївна Романюк, психолог iнтернату.

******Андрiй Слюсарчук: "Ви не уявляєте, що менi довелося пережити. З мене в iнтернатi дуже знущалися. Казали, що я нiхто. Мене прив'язували до лiжка, били. З мене всi насмiхалися. Мене не любили. Я був не таким, як усi дiти: розумним, але гидким каченям".*****

..."Обiдчивий Андрiйко Слюсарчук був. Було викладе думку, а було - нi. Навчили ми його писати, читати. Закiнчив вiсiм класiв у
нас. Чи зобижали його? Я не зобижала, усiх сирiт любила, бо й сама сиротою зростала. У нас добрi вчителi були, ми старалися дiток не зобижати, бо розумiли, що вони й так зобиженi вже з народження. Додому їх часто брали. Як до рiдних ставилися. Шкодували все", - згадує Броня Антонiвна Оксюнiвська, учителька мови.

********Андрiй Слюсарчук: "Я втiк з iнтернату, поїхав до Москви, жив трохи з циганами. Вони навчили мене красти й гiпнозу. Та я зустрiв добру людину там, i вiн вiдвiв мене до Чазова. За його сприянням у 12 рокiв я вступив до Московського медiнститут iм. Пирогова, на лiкувальний факультет".********

Зображення
Фото з особистої сторiнки Андрiя Слюсарчука "ВКонтактi". Чи справдi лiкар без диплома оперує хворих людей?

"Я добре пам'ятаю нашого учня Андрiйка Слюсарчука. Нещасне дитя, як i всi нашi дiтки. Я його не вчила, iнколи пiдмiняла уроки, а про нього найкраще розкаже Марiя Андрiївна Гордiйчук, вона його вчила вiд початку, з 1980-го, вiн тодi був у другiм класi й до кiнця вела - до восьмого, допоки його в ПТУ у Козятин вiд нас не направили", - згадує Броня Мирославiвна Темногородська,
вчителька географiї спецiнтернату.

"Его привезли к нам в лет 6-7. Андрюша маленький был, плохо ходил, он с ДЦП родился. Но помню хорошо: ушел Андрюша от нас взрослым парнем в лет 17 - 18. Убегал ли он с интерната? Нет, что вы! Я же говорю: он плохо ходил, куда этому ребенку убегать было. Да если и сбежал бы, нашли бы быстро. Наши детки сбежать далеко не могли. Их быстро возвращали, они же у нас не могли сами выжить. О Андрее очень хорошо знает наша медсестра Светлана Дмитреевна Матвейчук. Он постоянно к ней прибегал, когда жил у нас, и сейчас приезжает. И она к нему ездила, кажеться, во Львов", - розповiдає Олена Никифорiвна Ященко, медсестра.

"Малим вiн до мене не ходив. Я добре пам'ятаю Андрiя Слюсарчука вже в старших класах, коли йому було рокiв 17 -- 18. А потiм вiн ще до нас, в iнтернат, з училища приїздив, то я його бачила. Тож вiн же пiсля закiнчення нашого iнтернату пiшов до Козятина, на маляра-штукатура вчитися. То був 1987-й чи то 1988-й. Треба архiви пiдняти в iнтернатi, там у нас всi записи є", - згадує
Тамара Володимирiвна Нечипорук, логопед спецшколи-iнтернату.

Спогадiв про малого Андрiйка Слюсарука, який навчався з другого по восьмий клас у Бердичiвському спецiнтернатi, багато. Дуже
багато. I пам'ятають тут Андрiйка всi. Дивуються лише, як їхнiй Слюсарчук до iнституту вступив? "Нашi дiти заледве програму за
третiй клас опановують, коли їх випускаємо. Зрозумiйте, у нас не звичайний iнтернат. Дiтки специфiчнi, з рiзними вiдхиленнями".

КОЗЯТИН. ПРОФЕСIЙНЕ УЧИЛИЩЕ. 1987 -- 1991 РОКИ

Аби зрозумiти, що сталося, як склалась доля Слюсарчука пiсля закiнчення iнтернату, вирушаємо до Козятина.

*******Андрiй Слюсарчук: "У 12 рокiв, за протекцiєю Чазова, я поступив в Московський медiнститут iм. Пирогова на лiкувальний факультет. Спецiалiзацiю проходив на кафедрi нейрохiрургiї пiд керiвництвом професора Гусєва. Моїми вчителями в тi роки були такi вiдомi вченi у сферi нейронауки, як Карлов, Вейн, Коновалов. У 18 рокiв я закiнчив iнститут i вiдразу ж, за рiшенням вченої ради, був скерований в аспiрантуру, без проходження iнтернатури. Ставши аспiрантом, я за пiвтора року написав кандидатську".****

"Звичайно, що пам'ятаємо. Та ще й добре пам'ятаємо випускника нашого училища Андрiя Тихоновича Слюсарчука. Тодi був директором Юрiй Богданович Зоргач. А вчився вiн у нас десь iз 1987-го у 208-й групi. Навчання тривало три роки, тобто до 1991-го. Iрина Анатолiївна Зейдлiц, вчителька математики добре його пам'ятає. Марiя Петрiвна Скiлкова, заступник iз виховної роботи, також iз ним добре за три роки намучилася, вона читала в Слюсарчука спецтехнологiю. Та багато вчителiв нашого Слюсарчука пам'ятають. Зазвичай ми всiх дiтей, котрi прийшли з iнтернатiв, пам'ятаємо", - згадує секретар Козятинського вищого професiйного училища залiзничникiв.

"Я у нього не викладав, то погано пам'ятаю. А зараз до нас вiн не приїздить. Чи соромиться, чи має якусь iншу причину. Наше училище багато вiдомих людей випустило. I губернатори вiд нас - вихiдцi, мери й науковцi є. Всi приїздять, а Слюсарчук - нiколи. Ви краще до майстрiв його сходiть, до Михайла та Галини Вєнжикiв. Вони якраз групу дiтей з iнтернату вели, де Слюсарчук навчався", - Андрiй Стецюк, директор училища гордиться своїм закладом. Каже до сирiт тут завжди ставилися з повагою й допомагали всiляко.

*****Андрiй Слюсарчук: "Студентом я був нестандартним. Менi вистачало лише одного зошита на всi предмети, в який усе конспектував. Це нервувало викладачiв. Я хотiв достроково закiнчити iнститут, але адмiнiстрацiя про це й слухати не хотiла".*****

"Що там наш фокусник нагiпнотизував ще? Знов феноменальнi математичнi здiбностi? Та Андрiй Слюсарчук в училищi два додати
два не мiг, а про табличку множення й мови не було. Добре, якщо вiн пiсля нашого училища мав знання за третiй клас школи. Вiн же не вчився зовсiм. Ми очi заплющували i ставили оцiнки, аби випустити. Слюсарчук ходив iз дипломатом -- як професор, мав там одного зошита на всi предмети, бiлий халат i лiкарське дзеркало. Якщо йому робили зауваження, то вiн хiба вiдверто не посилав, iстерив i казав, що вiн нам "усiм ще зробить", - усмiхається Олександр Васильович Кушпiль, учитель математики.

"Ми навчалися у 208-й групi з Андрiєм Слюсарчуком три роки. Вiн нi з ким не дружив. Бiльше у Козятин пiсля училища не приїздив. Коли ми побачили в iнтернетi його бiографiю, де вiн каже, що закiнчив школу в дев'ять рокiв i в дванадцять вступив до iнституту в Москвi, то дуже здивувалися. Як вiн мiг бути в Москвi, коли тодi жив у Гришкiвцях, в iнтернатi, та вчився з нами в Козятинькому училищi?" - дивуються одногрупники Андрiя Слюсарчука. Їх у групi дiтей-сирiт, котрих вчили на малярiв, було 22. Багато з них живуть у Козятинi. Отримали квартири, мають сiм'ї i роботу.

********Андрiй Слюсарчук: "У 18 рокiв я закiнчив iнститут Пирогова в Москвi i вiдразу ж, за рiшенням вченої ради, був скерований в аспiрантуру, без проходження iнтернатури. Ставши аспiрантом, я за пiвтора року написав кандидатську на тему ураження мозку, зумовлене герпетичними енцефалiтами. Я в той час розробляв специфiчнi методики лiкування, аналоги".*******

"Що казати? Андрiй Слюсарчук - то була обдiлена, нещасна дитина. У моїй групi багато таких було. Їх iз Бердичiвського iнтернату для неповносправних 18 до нас привезли. Там усi такi дiти були, самi розумiєте, який то iнтернат. Андрюша обiдчивий був. Казав усiм, що вiн - екстрасенс. Я його вчила три роки. Потiм його, здається, до Києва на роботу направили, чи в Козятинi залишили. Треба архiви подивитися за 1987 - 1991 роки, бо я боюся помилитися, куди саме Слюсарчука тодi направили", - згадує Галина Михайлiвна Вєнжик, майстер навчального виробництва групи 208-ї Козятинського ПТУ.

"Кому Слюсарчук розказує, що вчився у Москвi в iнститутi й закiнчив його у 18 рокiв? Якщо вiн забув, де був у 17, 18
рокiв i що я йому ще в двадцять казав носа витерти й штани попрати, то я йому про це нагадаю. Скажiть, що майстрiв i вчителiв ще дуже багато живих, у нас склерозу нема, хай приїде до Козятина, й ми йому нагадаємо, де вiн жив у дитнинствi та навчався до 20 рокiв.

I хай не бреше про закiнчення школи в 9 рокiв i дипломи лiкаря. Ми ще всi при добрiй пам'ятi й нагадаємо, як держава видiляла для нього пiвтори тисячi рублiв на рiк i як я його за руку водив в унiвермаг та купляв костюми по 118 рублiв. Вiн менi iстерику не
закатає, я надивився за три роки тут в училищi й гуртожитку його iстерик. I вiн знає - тi номери йому зi мною не пройдуть.
Скажiть йому: якщо вiн такий нинi великий спецiалiст, то хай приїде i поверне своїй учительцi зiр. Хай приїде i подивиться
менi в очi, може, менi казку спробує розказати про професора?"

- Михайло Мартинович Вєнжик, майстер навчального виробництва групи 208-ї, каже, що Козятинське училище - то Слюсарчуковi не iнтернат. Тут носять форму залiзничника й брехнi не люблять.

***

Отже, розслiдування газети "Експрес" беззастережно доводить: Андрiй Тихонович Слюсарчук, який народився 10 травня 1971 року, нiяк не мiг закiнчити школу анi в дев'ять рокiв, анi в дванадцять, як i стати студентом медичного унiверситету - нi в 12, нi у 18 рокiв. Позаяк дiйсна i правдива бiографiя "професора Слюсарчука" така:

1980 - 1987 роки (з другого по восьмий класи) Андрiй Тихонович Слюсарчук навчався i жив на Житомирщинi, а саме у селi Гришкiвцi Бердичiвського району, де є Бердичiвська спецiальна школа-iнтернат для дiтей сирiт та дiтей, позбавлених батькiвських
прав. Там отримав свiдоцтво про закiнчення цього закладу.

У 1987 - 1991 роках (вiд 17 до 20 рокiв) - Андрiй Тихонович Слюсарчук навчався у 208-й групi Мiжрегiонального вищого
професiйного училища залiзничного транспорту за спецiальнiстю штукатур-плиточник-облицювальщик.

Отож: диплом про закiнчення у 1991 роцi Росiйського державного медичного унiверситету iм. Пирогова у Москвi Андрiєм
Тихоновичем Слюсарчуком - сфальсифiкований документ. До речi, його оригiнала нiхто нiколи не бачив. Усi подальшi дипломи медичних вишiв та звання - також є фальсифiкацiя.

Така правда. Неприємна гiрка правда...

Вiддiл розслiдування газети "Експрес",
редактор вiддiлу Свiтлана МАРТИНЕЦЬ

ДО РЕЧI

Продовження розслiдування "Експресу, в якому ми вичерпно опишемо прийоми, користуючись якими було створено цю, без сумнiву, видатну манiпуляцiю масовою свiдомiстю, опублiкуємо наступного четверга, 13 жовтня.

Зважаючи на погрози, що пролунали на адресу журналiстiв "Експресу" вiд громадянина України пана Слюсарчука, просимо мiнiстра внутрiшнiх справ пана Могильова вжити всiх необхiдних заходiв, що гарантуватимуть безпеку наших журналiстiв.

Источник: http://expres.ua/main/2011/10/06/51409


 Перші жертви псевдопрофесора Пі
Зображення

Псевдопрофесор Андрiй Слюсарчук ставить фiктивнi дiагнози, застосовує психотропнi препарати, займається вимаганням i доводить людей до самогубства.

Про те, що вiдомий український нейрохiрург, професор, доктор медичних наук, людина з видатними можливостями пам'ятi Андрiй Слюсарчук - насправдi просто аферист iз фальшивим дипломом про закiнчення Московського медунiверситету ми написали на шпальтах "Експресу". Цей тиждень лише додав ще один штрих - у псевдопрофесора не один фальшивий базовий диплом, а два: один - Московського медичного унiверситу iм. Пирогова, а другий - Вiнницького медичного iнституту iм. Пирогова. В обох зазначено, що Слюсарчук навчався там з 1984 року, себто з 12 рокiв.

Маячня, скажете ви. Нi, це документи, копiї яких прийняли у двох дуже вiдомих українських вишах. I на пiдставi них зарахували
Слюсарчука у штат... професором, виплачували зарплату з державного бюджету!

Те, що "професор Слюсарчук" зовсiм не той, за кого себе видає, стало абсолютно зрозумiлим пiд час спецрозслiдування, яке провела газета "Експрес".

Журналiсти "Експресу", зiставивши покази очевидцiв: учителiв, однокласникiв, однокурсникiв, лiкарiв, - довели, що "професор-нейрохiрург", котрий нiбито у дев'ять рокiв, як дитина-вундеркiнд, закiнчив школу i у дванадцять став студентом Московського медунiверситету iм. Пирогова, насправдi усе це вигадав. Отож, не мiг у той самий час закiнчувати навчальний заклад у Вiнницi. Бо протирав штани тодi у Бердичiвськiй спецiальнiй школi-iнтернатi для розумово хворих дiточок.

А всi цi його дипломи - звичайнiсiнька пiдробка, хоч i надзвичайно майстерна.

Навiщо? Сьогоднi ми можемо точно вiдповiсти на це запитання - щоб разом зi спiльниками вибудувати систему, яка б давала змогу видурювати астрономiчнi грошi у людей, якi щиро вiрили, що мають справу з дипломованим i високвалiфiкованим лiкарем-професором.

Продовжуючи наше розслiдування, ми вже невдовзi натрапили на факти, якi шокували. Факти, якi вкотре змушують спитати себе: у якiй державi я живу? Бо на фонi цих, нових фактiв пiдробленi дипломи псевдопрофесора - нiщо у порiвняннi з iншим - його незаконною лiкарською практикою, яка призвела до смертi та калiцтва людей.

Я пишу цi рядки без краплини сумнiву, бо розумiю, що у цiй ситуацiї потрiбно врештi назвати речi своїми iменами. Бо це єдиний шанс врятувати життя потенцiйним "клiєнтам" псевдопрофесора, єдиний шанс уникнути нових смертей.

На початку розслiдування менi заважав жаль. Природний жаль до дитини, яка пережила чимало лиха, бо росла сиротою. Та,
впродовж останнiх тижнiв вивчаючи життя Слюсарчука, вiдновлюючи поепiзодно його справжню бiографiю, зауважила, що цей жаль зник. Нинi я можу твердо сказати: Слюсарчук - надзвичайно вправний лицемiр. За маскою доброти ховається пiдступна та цинiчна людина.

Людина, котра не зупиниться нi перед чим, бо зайшла занадто далеко.

Так, мушу визнати, спочатку ми теж вiрили, що маємо справу з лiкарем, видатним нейрохiрургом. Це й спонукало спершу пiти хибним шляхом. Хоча, здавалося, вiн був найправильнiший. Тим паче, що в розмовах, якi я мала на початках зi Слюсарчуком i його оточенням, вiн часто говорив телефоном про те, що пiд час нашої розмови перебуває "на операцiї".

Ми зробили запити в управлiння охорони здоров'я кожної з областей країни. Ми шукали медичнi заклади, де вiн мiг би працювати, де мiг би проводити складнi нейрохiрургiчнi операцiї.

Та марно cподiвалися, що ситуацiя урештi проясниться й ми побачимо "тисячi врятованих професором Слюсарчуком пацiєнтiв".
Виявилося, "вiдомого професора-нейрохiрурга Слюсарчука А.Т., який проводить тисячi операцiй", у професiйних медичних колах не знають.

Зображення
Хто б міг подумати, що в гуртожитку цього державного навчального закладу ставитимуть драматичні експерименти на живих людях?

I легальних нейрохiрургiчних операцiй цей "професор-нейрохiрург" не робив узагалi в жоднiй iз лiкарень жодної з 24 областей України!

А тим часом до редакцiї було багато дзвiкiв стосовно резонансного матерiалу. Були такi читачi, котрi стверджували: "Професор Слюсарчук - генiальний хiрург, гiнеколог, онколог! Вiн вилiкував усiх телефонуючих та їхнi родини й ще "тисячi прооперував". Коли ми просили дати нам прiзвища врятованих "професором" - казали, що перетелефонують. Не передзвонив нiхто.

А де ж "тисячi" врятованих людей? Чому нiхто з вдячних пацiєнтiв не захотiв подякувати своєму рятiвниковi?

Це дуже насторожило: може, у псевдопрофесора є якiсь пiдпiльнi лiкарнi чи лабораторiї i вiн там оперує? Бо лише менi пан Слюсарчук разiв десять стверджував, що вiн - "на операцiї". Ми почали шукати далi. I знайшли. Тiльки не вдячних прооперованих. Знайшли те, що мало б зацiкавити всi правоохороннi служби. Бо далi треба вже проводити розслiдування не журналiстам.

Ми знайшли першi прiзвища тих, хто став жертвами псевдопрофесора. I тому ще раз стверджуємо з упевненiстю: "професор" Слюсарчук не лише - не професор, а загалом становить загрозу для життя людей i є небезпечним.

Сьогоднi ми починаємо подавати iсторiї перших жертв псевдопрофесора.


"ВIН КОЛОВ МОЄМУ ЗДОРОВОМУ СИНОВI ПСИХОТРОПНI ПРЕПАРАТИ"

...Закарпаття. Мiсто Iршава. Тут жертвами "професора" Слюсарчука стало кiлька дiтей-студентiв, котрi навчалися у Львiвськiй
полiтехнiцi.

"Там - страшно. Ви не знаєте, як там страшно! Там - темно! Вони всi пов'язанi. Я не хочу цього згадувати! Не хочу його знати!" -
Андрiй Микита й досi боїться говорити про той час, коли ще студентом полiтехнiчного був заручником у "лабораторiї професора"
Слюсарчука. Андрiй так i не скiнчив вишу.

До вступу в полiтехнiку Андрiй Микита був абсолютно здоровим юнаком, займався спортом. Уже на першому курсi вiн сказав батькам, що познайомився з "професором Слюсарчуком, котрий живе в гуртожитку й вирiшує питання iз залiками та екзаменами".

"Ми дали на навчання здорового сина, а якби не вирвали з того жаху, його вже не було б серед живих. То було три роки пекла. Як зрозумiли, що бiда, поїхали за сином, але зайти не могли: Слюсарчук тримав його замкненим у кiмнатi гуртожитку полiтехнiки.

Ключi мав у кишенi. Коли змусили Слюсарчука вiдчинити дверi - вжахнулися. У кiмнатi наш син лежав пiд крапельницею, яку йому ставив Слюсарчук. Син був дивний. Вiн нас не впiзнавав, жахався всього, очi втупленi в стелю, не реагував на голоси,
тремтiв, як зомбованний ледь вимовляв: "так, нi". Подивiться, подивiться, що та нечисть давала нашому синовi", - руки Вiктора
Микити, батька Андрiя, й досi тремтять. Їхню родину завжди поважала вся Iршава.

А нинi в голосi батька колишнього студента "полiтеху" - ненависть. Каже, хай краще "той аферист-професор Слюсарчук" йому
на очi не потрапляє. "А в моїх руках "рецепти Слюсарчука", по яких вiн "лiкував" сина Вiктора Микити: психотропнi препарати -
лорафен - 6 упаковань, рагiпнол - 30 ампул, ксанакс-ретарт - 6 упаковань, цимпралiн - 8 упаковань. Нейротропнi препарати: гептрал - 60 упаковань, фенотропiл - 400 таблеток, дебiкор - 600 таблеток, нобен - 600 таблеток, тамерiт - 60 флаконiв...

У моїх руках - звичайнiсiнькi аркушi "рекомендоване лiкування" з пiдписами доктора медичних наук А.Т. Слюсарчука та його особистою печаткою. Дiагнозу не вказано, а рецептiв - багато. Такi "рецепти" я бачила вперше. Над пiдписом чiтко зазначено: "Приймати лiки довготривало, до року, а то й бiльше". I серед рецептiв - заяви батькiв Андрiя Микити до райвiддiлу мiлiцiї, прокуратури, до ректора полiтехнiчного iнституту, голови обладмiнiстрацiї, Мiнiстерства охорони здоров'я. Родина Микитiв просила порушити кримiнальну справу за незаконне лiкування їхнього сина психотропними препаратами невiдомого походження та вимагання грошей "професором" Слюсарчуком А.Т. в особливо великих розмiрах.

"Ми оббивали всi пороги. Ми кричали на весь голос: зупинiть, бо Слюсарчук -- не лiкар, а шахрай. Вiн небезпечний! Нищить
студентiв синтетичною наркотою, а тодi вимагає грошi. Та нас не чули. Вiн постiйно погрожував нам, що син закiнчить життя
самогубством. Казав, що вiн уже робив спроби, бо хворий. Вiн поставив йому дiагноз - шизофренiя. I якщо я не заплачу йому, вiн не лiкуватиме сина, а той накладе на себе руки. Грошi казав перерахувати на студента Ференца. Вiн нарахував менi понад 15 тисяч доларiв", - Галина, мама Андрiя, котра на той час проживала у США, переказала "за лiкування професоровi Слюсарчуку" 10 тисяч доларiв.

"Я змушена була заплатити, боялася: якщо не дам грошi, вiн уб'є мого сина: iнсценiзує його самогубство. А потiм зрозумiла, що тi вимагання не припиняться..." - тодi жiнка почала звертатися до правоохоронцiв. Мати i батько стали боротися за сина.

Нинi родина заявляє: "Правоохоронцi першi покривають Слюсарчука. Впевненi, що прокуратура та керiвництво iнституту також". "Вiн студентський гуртожиток перетворив на приватну лабораторiю. Там - розплiдник, де є психотропнi препарати. Займає кiлька кiмнат, не працюючи у вишi. То що, за просто так?" - Вiктор Микита каже, що не мовчатиме. Задля iнших дiтей. Задля поламаного життя його сина.

Знайомство Андрiя Микити з "професором Слюсарчуком", який жив i "лiкував" у гуртожитку полiтехнiчного iнституту, тривало три роки - з 2003-го по 2006-й. За цей час здоровому хлопцевi при обстеженнi його "професором Слюсарчуком" поставили безлiч дiагнозiв. "Коли я побачила все це, не могла зрозумiти, що там, у Львовi, у гуртожитку вiдбувається? Що то за професор такий, котрий поставив Андрiєвi масу неiснуючих дiагнозiв? Шизофренiя, ревматизм, схильнiсть до суїциду... А ще якiсь рецепти з психотропними препаратами у величезних дозах. Як лiкар я вжахнулася. Бо вела Андрiйка вiд народження i знала, що це абсолютно здоровий юнак i про нiяку шизофренiю не може йтися, - дитячий лiкар Iршавської мiської лiкарнi Мирослава Липей твердо переконана: Слюсарчук становить загрозу для життя людей. - Я бачила результат його "лiкування" на власнi очi. Ми
заледве врятували хлопця".

Кiлька разiв сiм'я Микитiв намагалася забрати Андрiя додому з гуртожитку. Але "професор" Слюсарчук постiйно тримав студента пiд замком. "Ми найняли бандитiв i викрали сина. Вiдштовхнули Слюсарчука i силомiць вивели Андрiя попiд руки з тiєї кiмнати-лабораторiї у гуртожитку, де вiн з нього знущався, i завезли сина до психiатричної лiкарнi, - каже Василь Микита, рiдний брат Андрiйкового батька, юрист за фахом. Вiн упевнений: якщо б тодi родина силою не забрала Андрiя вiд Слюсарчука, хлопця вже не було б серед живих. - Вiн проводив над ним експерименти. Годував i капав якоюсь психотропну заразу. На хлопця не можна було дивитися".

Олександр Фiльц, професор психiатрiї та психотерапiї, пiдтверджує: "Я добре пам'ятаю цього студента з полiтехнiчного iнституту. Його привезли до нашої лiкарнi в дуже важкому станi, на межi суїциду. Пам'ятаю, що батьки викрали його з гуртожитку, де цього хлопчину начебто лiкував Слюсарчук"...

Ми на цей момент встановили, що, крiм Андрiя Микити пiд "опiкунство" "професора" Слюсарчука в гуртожитку полiтехнiчного
потрапило ще щонайменше шестеро юнакiв. Усi студенти з добре забезпечених родин. Нинi родина Микитiв упевнена: якщо б вони не наробили галасу, рятуючи свого сина, невiдомо, що було б з iншими дiтьми. Їхнього старшого сина Антона, який до знайомства зi Слюсарчуком на нiщо не хворiв, професор теж почав "лiкувати" вiд... "хондропатiї". За це просив скромно - 800 доларiв. Але Антон на "дiагноз" не купився. "Та я побачив, що то розвiд", - каже. I ще говорить, що за молодшого брата вiн йому не простить.

"Я КУПУВАВ У СЛЮСАРЧУКА РОСIЙСЬКI АМПУЛИ В ГУРТОЖИТКУ"

Прооперованих тисяч, яким "професор" Слюсарчук урятував життя, ми так i не знайшли. У редакцiї - десятки iнших свiдчень.

Як, iз ким i де саме Слюсарчук А.Т. починав свою "медичну практику", ще встановлюється. Наразi достеменно вiдомо, що свою
"медлабораторiю" вiн органiзував у гуртожитку Львiвського полiтехнiчного iнституту. Там "професор" i торгував забороненими
в Українi медичними препаратами. Це - шок, але це правда. На територiї гуртожитку державного навчального закладу дiяла (не виключено, дiє й досi) справжня лабораторiя, де аферисти ставили смертельно небезпечнi експерименти над людьми.

Це притiм, що офiцiйно в перiод iз 1999-го по 2011-й Слюсарчук працював у полiтехнiцi лише 12 мiсяцiв. А хто ж його "дахував"
ще десять рокiв? Хто дозволяв облаштувати цю спецлабораторiю, де експериментували над людьми? Мiнiстр освiти? Ректор
навчального закладу?

Зображення
"Він мені поставив діагноз - рак, а виявилося - це брехня"

..."Я лежав у кiмнатi гуртожитку понад два тижнi. Професор Слюсарчук ставив менi крапельницi, десь 18 разiв, тричi робив переливання кровi. Мене тодi тiльки здивувало, що кровi вiн дуже багато брав, десь зо пiвлiтри i вливав назад у вену. Моя дружина - медсестра, вона каже, що так не переливають iз вени у вену. Але хiба я на тому розумiвся? - згадує Анатолiй Карпiнський зi села Дашава. - Слюсарчук сказав: у тебе рак простати, потрiбне довготривале лiкування. Я налякався, але мене щось насторожило, то й поїхав до Тернополя, у лiкарнi перевiритись. Там лiкарi дуже здивувалися й спитали, хто менi такий дiагноз поставив? Сказали, що нiякої пухлини немає", - гортає "рецепти Слюсарчука" пан Карпiнський. "Професор" дав старенькому дуже багато лiтератури, що оповiдає про рак простати. Сказав, аби бачив, що то треба лiкувати. За лiкування батька в "лабораторiї" гуртожитку донька, котра перебувала за кордоном, заплатила 2500 доларiв.

Сьогоднi лiтнiй чоловiк каже: якби "пан професор" лiкував у нього й "онкодiагноз", то вiн iз бабою з торбами по свiту пiшов би.

А ось спогади ще одного клiєнта псевдопрофесора, Сергiя Л-го, прiзвища котрого ми, на його прохання, не публiкуватимемо, але вiн заявив, що готовий дати свiдчення правоохоронним органам.

"У мами був рак. Я хапався за останнє, шукав хоч якусь надiю, аби мама жила. Знайомi порадили звернутися до професора
Слюсарчука. Його знайшов у гуртожитку полiтехнiчного. Вiн сказав менi купити ампули. Сказав, що в нас їх немає. Знайомi купили їх у Москвi. Тодi я впросив Слюсарчука хоч оглянути маму. Я довго за ним бiгав i просив. Урештi вiн прийшов, оглянув маму й вiдмiнив тi лiки, якi призначив напередоднi. Сказав купити iншi. Я шукав тi лiки скрiзь i з'ясував, що їх немає у реєстрi України.

Слюсарчук сказав, що вони є в нього. Я купував їх у нього в гуртожитку. Заплатив чотири тисячi доларiв", - Сергiй Л-iй каже, що тодi дуже здивувався, що "професор" продає такi дорогi лiки у гуртожитку. Але, повторює, у бiдi людина хапається за все.

Сергiєва мама померла. Чотири тисячi доларiв за одну ампулу Слюсарчук повернути вiдмовився. Сказав: вiн попереджав, що не
Всевишнiй.

ВIДКРИТI ЗАПИТАННЯ

У 1996 роцi проти "лiкаря Слюсарчука" була порушена кримiнальна справа за статею про шахрайство. Вiн перебував у кримiнальному розшуку. Справу закрили, розшук припинили. Чому?

У 2006 роцi начальник Франкiського РВ МВСУ у Львiвськiй областi майор мiлiцiї Кирилюк В.В. вiдмовив Галинi Антонiвнi та Вiктору Андрiйовичу Микитам, батькам студента, доведеного до суїциду, у порушеннi кримiнальної справи за статтею "Незаконна лiкарська дiяльнiсть". Мотивацiя правоохоронцiв була така: "Слюсарчук А.Т. не є субєктом вказаного складу злочину, оскiльки здобув вищу медичну освiту, науковий ступiнь - кандидат медичних наук, доктор медичних наук". Чому нiхто не перевiрив справжнiсть дипломiв?

У 2006 роцi Слюсарчука А.Т. наказом т.в.о ректора унiверситету пана Бобала Ю.Я. було виселено з гуртожитку "Львiвської
полiтехнiки". Але вiн знову туди повернувся. Чому?

Три роки тому "професора Слюсарчука" затримали в аеропорту "Бориспiль". За конфiденцiйною iнформацiєю, "професор" перевозив забороненi синтетичнi наркотики. Як i в попереднiх випадках, справу затерли. Чому?

Сьогоднi мiнiстровi внутрiшнiх справ Могильову, головi СБУ Хорошковському, мiнiстровi освiти Табачнику треба нарештi
пояснити людям, як така грандiозна афера може досi тривати у країнi.

Або взяти на себе вiдповiдальнiсть за неї.

До речi

ВIН НЕ ГЕНIЙ. I НЕ ФЕНОМЕН. ВIН АФЕРИСТ

Останнiми днями мене часто про це питали. Мовляв, ну так, накрутив хлопець iз бiографiєю, пiдробив документи, але, може, у
нього справдi феноменальнi здiбностi?

Розчарую вас - немає у нього нiяких феноменальних здiбностей.


Вiн не генiй. Вiн не ставив жодних рекордiв iз запам'ятовування. Усе це звичайнiсiнькi фокуси, у якi втягнуто вiдомих i заслужених в Українi людей.

На сьогоднi це вже беззаперечно доведено, i в наступному номерi ми опишемо, як усе органiзовувалось. Ми також пояснимо, як так сталося, що людина з фiктивними дипломами отримала Державну премiю указом Президента. I теж доведемо, що це - звичайнiсiнька технологiя, яка не має нiчого спiльного нi з науковою роботою, нi зi справжнiми здiбностями.

Сьогоднi ж ми хотiли, щоб люди знали головне: Слюсарчук - не лiкар. Вiн - пройдисвiт, який скалiчив не одне життя.

Не наближайтеся до нього, будь ласка.


Вiддiл розслiдувань газети "Експрес",
редактор вiддiлу

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ

Источник: http://expres.ua/main/2011/10/13/51869


 Псевдолікар Слюсарчук убиває людей! Міліція далі зволікає
Зображення

Новi факти, якi ми роздобули, розслiдуючи сенсацiйну справу, нормальнiй людинi неможливо сприймати без валер'янки ...Занурюючись щораз глибше у справу псевдолiкаря Слюсарчука, я думаю про те, скiлькох людей вдалося б врятувати, скiльки доль не було б поламано, якби... Якби мiлiцiя i прокуратура у нашiй країнi чесно виконували свої обов'язки.

Кожен день додає нових штрихiв у цiй доволi заплутанiй справi. Справi псевдопрофесора, за якою сьогоднi уважно стежить вже не лише українська громадськiсть, але й свiтова спiльнота. Адже подiбного, вочевидь, не знає жодна країна: пройдисвiт з липовими документами лiкаря експериментує над людьми впродовж двадцяти рокiв - калiчить i вбиває, займається контрабандою психотропних препаратiв, а мiлiцiя, прокуратура, Служба безпеки України цього не "бачать".

Щодня я вивчаю новi документи. Слухаю все нових i нових потерпiлих та свiдкiв. Їх багато. I документи, i свiдчення людей незвичнi. У них йдеться не про суперечки сусiдiв. У них ключовi слова: психотропнi препарати, суїцид, доведення до божевiлля, крапельницi, наркотики, вимагання, смерть.

Зображення
Знищено не все.

Кожен новий документ на моєму столi - це втрата найдорожчих. Це бiль i страждання потерпiлих, погрози свiдкам, котрi бояться за життя своїх родин. I все це - наслiдок масштабної дiяльностi вкупi зi спiльниками людини з пiдробленими дипломами лiкаря.
Пiд час розмови перед розслiдуванням я спитала Слюсарчука, навiщо вiн приховує свою бiографiю. Адже приховати всього не вдасться, слiд залишається. I тодi вiн сказав менi: "А нiчого не знайдуть! Правди про мене нiхто не написав. Й не напишуть. Я все знищив!"


Андрiєвi Слюсарчуку всього 40 рокiв. Встановити, хто вiн насправдi, де, з ким i як жив, як працював, справдi було доволi важко. Чимало документiв знищено, чимало сфальсифiковано. Але ми встановили. Усю його бiографiю. Поетапно. Вона не має нiчого спiльного з бiографiєю, яку вiн подає офiцiйно.


Справжня бiографiя - це бiографiя вихованця iнтернату для розумово хворих дiтей, який почав життєвий шлях з дрiбного шахрайства й вирiс до рецидивiста - без жалю i совiстi.


Детально про те, як i чим колишнiй iнтернатiвець заробляв путiвку в наповнене титулами, почестями та славою багате життя, ми розповiмо дещо згодом. А сьогоднi лише найважливiшi факти: кримiнальний етап бiографiї Андрiя Слюсарчука. Той етап, де цiна розваги-забавки Слюсарчука у "лiкаря" жорстока: смерть, покалiченi здоров'я та долi людей.


За сiм останнiх днiв ми знайшли щонайменше двi кримiнальнi справи, порушенi проти громадянина України Слюсарчука А.Т. Так, так, не дивуйтесь. Це - задокументований правоохоронцями факт, який засвiдчує: "видатний генiй i професор нейрохiрургiї"... тринадцять (!) рокiв ходив на допити, був на пiдписцi про невиїзд, кiлька разiв його оголошували у кримiнальний розшук.


I про те, що Слюсарчук аж нiяк не професор медицини, а звичайнiсiнький шахрай iз пiдробленими дипломами лiкаря, було вiдомо не лише медикам, а й мiлiцiї та прокуратурi ще 15 рокiв тому.


Першу кримiнальну справу порушили ще 27 липня 1996 року. Тодi 25-рiчному уродженцевi Житомира (за теперiшнiм паспортом) Андрiю Слюсарчуку слiдчi Жидачiвського райвiддiлу мiлiцiї (Львiвщина) iнкримiнували шахрайство. Розслiдування цiєї справи тривало... вiсiм рокiв!


Фабула проста: Слюсарчук А.Т. "поставив смертельний дiагноз" мiсцевiй жiнцi, пообiцяв вилiкувати "дорогими препаратами", якi привезе з Москви, i взяв за все це 665 доларiв США. Зважте, на календарi - 1996 рiк. Тодi зарплата становила 10-20 доларiв, та ще й мало хто її отримував. 665 доларiв - то була велика сума не лише для жительки райцентру.


"Слюсарчук постiйно казав менi, що з моїм "дiагнозом", який вiн менi поставив, якщо не лiкуватимусь у нього, проживу два роки, та ще мене й паралiзує. Тож я налякалася, чоловiк сивiти почав, не спав ночами, то я й дала йому грошi на лiки. А вiн зник. Я знайшла квартиру, де вiн жив, i побачила там пакет iз лiками та моє прiзвище. Подивилася, а там - протермiнованi дешевi таблетки й пiдозрiлi ампули. Потiм вiн той пакет менi принiс, але я вже обстежилась у справжнiх лiкарiв, якi жодного "смертельного дiагнозу" у мене не виявили, i зрозумiла: Слюсарчук - звичайний шахрай".


"Вiн завжди мав зi собою дипломат. Перед входом до лiкарнi дiставав iз нього бiлий халат та лiкарську "слухавку". Вдягав халат, чiпляв ту "слухавку", напускав на обличчя такий поважний вигляд i тiльки тодi заходив до примiщення лiкарень. До медикiв казав "колего". Один iз професорiв тодi сказав менi: "То не лiкар, панi".


Зрозумiвши, що має справу зi звичайнiсiньким шахраєм, панi Бруховська звернулась iз заявою до мiлiцiї. Там порушили кримiнальну справу. У цей час надiйшла ще одна заява щодо шахрая Слюсарчука. За цiєю ж схемою "дорогих лiкiв iз Москви" вiн обдурив ще одну жiнку - Iрину Очеретну.


"Я бачила, як Слюсарчук ставив капельницю Очеретнiй у неї вдома. Це було надвечiр. Потiм зауважила, що в Iрини дуже пiзно горить свiтло й дивна тиша. Я зайшла до неї: вона лежала пiд капельницею задихаючись, не могла говорити, а того "дохтора" Слюсарчука й слiд захолов. Я викликала "швидку", - згадує свiдок дiянь практикуючого псевдопрофесора. Iрина Очеретна померла пiд час розслiдування справи. Свiдки кажуть, що в ходi "лiкування капельницями" Слюсарчук змушував її з'їдати на день по 40-50 таблеток, якi приносив сам. За грошi.


У рамках цiєї справи, порушеною за статею "шахрайство", слiдчi виконали величезний осяг роботи. "Ми робили запити у росiйськi вузи стосовно лiкарських дипломiв Слюсарчука. I нам надiйшли вiдповiдь, що такий у них не навчався. Робили запити в аптеки Росiї i встановили: цiни на росiйськi медичнi препарати, якi Слюсарчук давав хворим, коштували там копiйки. Ми довели, що це - шахрайство. Слюсарчуку пiдготували обвинувальний вирок. Та справу почала забирати прокуратура..." - згадують слiдчi, якi вели цю справу. З 1998 року у справi чомусь почали часто змiнювати слiдчих.


Та тодi в рамках цiєї кримiнальної справи встановлено й таке: Слюсарчук має диплом Вiнницького медичного iнституту iм. Пирогова.


Запам'ятайте цей факт, вiн дуже важливий.


Цей же диплом Слюсарчук подасть у вiддiл кадрiв Львiвської полiтехнiки, влаштовуючись туди на роботу 1999 року.


Як випливає iз постанови про закриття кримiнальноi справи, датованої 31 жовтня 2003 роком, у слiдчого майора мiлiцiї Бацика В.В., який пiдписав постанову й бачив по документах, що росiйськi дипломи - фальшивка, не виникла думка про те, аби перевiрити, чи справдi громадянин Слюсарчук здобував медичну освiту ще й у вiдомому українському навчальному закладi. Чи, може, думка була, а рiч в iншому?


Другу кримiнальну справу проти Слюсарчука порушили 17 липня 2000 року у Львовi. Заяву до мiлiцiї написали Олег та Богдана Гамалiї, батьки двох дiтей. За лiкування своїх двох малих дiток подружжя заплатило аферистовi 1500 доларiв. Тодi це була майже цiна квартири. Коли дiтям пiсля "лiкування професора Слюсарчука" стало погано й батьки зрозумiли, що їх ошукано, вони пiшли до мiлiцiї.

I ось тодi в бiографiї "видатного професора-нейрохiрурга", яку вiн так жалiсно рекламує упродовж багатьох рокiв, з'явилася друга чорна пляма. Франкiвський райвiддiл (Львiв) порушив проти громадянина Слюсарчука кримiнальну справу за статтею 143.
Простеньку справу щодо дiтей Гамалiїв розслiдували... п'ять рокiв. I закрили. За ст. 6 п. 2 (вiдсутнiсть сладу злочину). Мотивацiя: Слюсарчук не винен, бо проводив лiкування... "як лiкар i кандидат медичних наук". Тож 1500 доларiв теж узяв - як лiкар за лiкування. На цей момент статтю про вiдповiдальнiсть за незаконнi валютнi операцiї якраз вилучили.

Зображення
У кожному документі кримінального діловодства Слюсарчук фігурував як "лікар". Несвідома помилка чи навмисна?

Як i у попереднiй справi слiдчий Кисiльов В.В. не перевiрив, чи справдi Слюсарчук здобув базову медичну освiту у Вiнницькому медiнститутi. "Встановлено, що Слюсарчук А.Т. має вищу медичну освiту, у 1990 роцi закiнчив Вiнницький медичний iнститут", - ось так сказав у постановi про закриття справи слiдчий.


Слiдчий Кисiльов не взяв до уваги i той факт, що пан Слюсарчук, у принципi, не мiг здобути вченого ступеня кандидата медичних наук, бо в той час, коли начебто мав перебувати в Москвi, насправдi був фiгурантом кримiнальної справи у Жидачевi iз запобiжним заходом - пiдписка про невиїзд.


Запам'ятайте i цей факт, вiн теж дуже важливий.


Якщо б у будь-якiй iз цих двох кримiнальних справ хтоcь зробив цю елементарну дiю - перевiрку диплома про базову медичну освiту, начебто здобуту у Вiнницi, наступнi фатальнi подiї нiколи не вiдбулися б. Нiколи.


11 лютого 2001 року псевдолiкар Слюсарчук уб'є людину, коменданта гуртожитку №14 полiтехнiчного iнститу 56-рiчну Iрину Соколовську.


Ми не помилились словами i хочемо ще раз пiдкреслити: Слюсарчук убив людину - 56-рiчну абсолютно здорову жiнку. Ми розумiємо, яку вiдповiдальнiсть беремо на себе, стверджуючи таке. Ми розумiємо, що офiцiйно мiлiцiя не визнала на той момент Слюсарчука винним. Ми розумiємо, що у справi лежать деякi сфальсифiкованi документи. Але ми знаємо, що ця слiдча помилка - несвiдома чи навмисна — трапилась лише тому, що слiдство не взяло до уваги одного моменту - воно не поставило пiд сумнiв i не перевiрило того факту, що Слюсарчук - лiкар.


До свого дня народження Iрина Соколовська не дожила три днi. Смерть настала в робочому кабiнетi. На очах десяткiв свiдкiв. У студентському гуртожитку "полiтеху", де ставив експерименти на людях шахрай iз фiктивними дипломами лiкаря.


...Недiля. 11 лютого 2001 року. Подiї того дня вiдбувались так.


"О другiй дня мама сказала, що йде у гуртожиток на "переливання кровi до лiкаря Андрiя Тихоновича Слюсарчука". Вiн їй уже тиждень "чистив" кров. Я була проти цього, бо мама була здорова, на нiщо нiколи не хворiла. Казала, що не треба їй тiєї "чистки", i бачила, що мама сама не рада, що погодилася на те, але вона промовила: "Слюсарчук казав, що переривати не можна, ще два-три рази мусово зробити процедуру", - згадує Наталя Соколовська, донька Iрини Соколовської, i каже далi: "Слюсарчук убиває людей, вiн убивця моєї мами. Вiн її вбив цими своїми "процедурами", i я нiколи не прощу йому. Вiн забрав у мене найдорожче".

Зображення
Наталія Соколовська: "Я мрію дочекатися того дня, коли цей убивця і його високі покровителі сядуть на лаву підсудних".

Свiдок №1: "Слюсарчук поставив Iринi Соколовськiй якийсь апарат. Одна голка була пiд'єднана до вени, iнша до ноги. Голки з'єднувала трубка, через яку циркулювала кров. Слюсарчук увесь час кудись вибiгав, ми почергово були бiля Соколовської. Ми часто так залишалися бiля людей, як Слюсарчук ставив їм капельницi чи переливав кров. Того дня у панi Iрини було десь дев'яте переливання. Слюсарчук робив ту процедуру їй кожного дня. А тої недiлi їй стало погано ще пiд час процедури. Побiгли за Слюсарчуком, вiн прийшов i почав вiд'єднувати все. Iрина Андрiївна жалiлася, що дуже болить у животi, показувала рукою на печiнку, що темнiє в очах. Вона почала хрипiти i знепритомнiла".

Свiдок №2: "Ми бачили: Соколовська помирає, хотiли викликати "швидку", але Слюсарчук не дозволяв пiдходити до телефону. Кричав, що вiн - лiкар, i знає, що роботи й аби йому не вказували. Вiн їй щось колов, але Соколовська не приходила до тями. Тодi ми почали наполягати на виклику "швидкої" рiзкiше, бо бачили, що то вже все. Вона помирає".

Свiдок №3: "Соколовська не приходила до тями, а Слюсарчук кричав, що нiякої "швидкої", що ми - придурки, а вiн - лiкар i знає, як врятувати. Коли зрозумiв, що ми його вже не слухаємо й викликаємо "швидку", то став дуже просити, аби викликали не приватну, а з Топольної".

Карета швидкої допомоги (лiкар Башкирова Ф.П.) прибула до гуртожитку №14, що на вулицi Академ. Лазаренка, 40, о 16.45. Iрину Соколовську привели до тями. Жiнка скаржилася на сильнi болi у животi. Лiкарi "швидкої" вважали, що у Соколовської може бути гострий панкреатит.

Свiдок №4: "Лiкарi "швидкої" наполягали на негайнiй госпiталiзацiї. Вони хотiли викликати реанiмацiйну бригаду, але Слюсарчук не дозволяв лiкарям забрати Соколовську. Вiн розмахував дипломами й казав, щоб вони не лiзли, що не вони, а вiн її лiкуючий лiкар, лiкує давно i сам знає, як лiкувати далi".

Карета швидкої допомоги поїхала.

Свiдок №5: "Як тiльки "швидка" поїхала, Соколовськiй знову стало погано. Слюсарчук почав робити їй якiйсь уколи. Але воназнепритомнiла. Вiн став робити їй масаж серця -- у неї пiшла горлом кров. Ми вже його не питали нiчого, а самi викликали "швидку".

Свiдок №6: "Соколовська лежала мертва. Весь одяг був у кровi. Ми розумiли, що це все. Слюсарчук у цей час бiгав i кричав, щоб ми всi мовчали: "Ви нiчого не бачили! Вона сама померла! Я нiчого не робив! Мене тут не було!" Тодi вiн став нам усiм погрожувати, якщо його "здамо".

Свiдок N7: "На той час бiля дверей кабiнету комендантки вже було дуже багато людей. Слюсарчук спершу кричав й погрожував, а потiм став просити, аби всi "мовчали й не казали, що вiн переливав кров Соколовськiй й ставив крапельницi". Iрина Андрiївна лежала на пiдлозi мертва, а Слюсарчук переступав через неї, збирав та виносив усi медикаменти та медичну апаратуру, з допомогою якої вiн переливав їй кров".

О 17 годинi 28 хвилин бригада Львiвської станцiї швидкої медичної допомоги, а саме лiкар Башкирова констактувала "смерть до приїзду".

"Мама лежала мертва посеред кiмнати, пiдсобки бiля свого кабiнету. Вiн тут завжди робив їй те переливання i ставив крапельницi. Я бачила це не один раз ранiше. Всi груди у неї були залитi кров'ю. Я все зрозумiла. Я кричала їм, що це -- вбивство. Попередила всiх, аби не допускали Слюсарчука до тiла, i вимагала провести розтин, щоб встановити, чим вiн її вбив, що вiн їй крапав, навiщо кров переливав?

Але мене не допускали до моргу, а свiдоцтво про смерть з моргу судово-медичної експретизи, що на Пекарськiй, винiс менi не лiкар, не прокурор, а - Слюсарчук!" На той час Наталi було 25. Вона заледве не збожеволiла. Перед смертю матерi Наталя поховала свою малу доню.

У свiдоцтвi про смерть, яке винiс з моргу дочцi Соколовської псевдолiкар Слюсарчук, було: рiд смертi не встановлено.
- Я вiрила у справедливiсть. Я вже знала, що в нього фальшивi дипломи. Я казала про це слiдчим i просила перевiрити цi дипломи.

I перевiрити, якi препарати вiн вводив мамi через крапельницю. Я просила порушити кримiнальну справу. Бо це була не природна смерть, це було вбивство. Тодi в мiлiцiї я зустрiла жiнку, яка також писала заяву на Слюсарчука. Я не пам'ятаю тiльки, чи там її чоловiк помер, а чи його Слюсарчук скалiчив i виманив у них грошi,

- Наталя каже, що мама їй приснилася цiєї ночi. I батьковi приснилася також. А не снилася їм, рiдна, вже давно...

Через сiмдесят сiм днiв старший помiчник прокурора Франкiвського району мiста Львова Хомик В.П. винесе постанову про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи. I встановить, що смерть Соколовської настала внаслiдок... iнфаркту мiокарда, а "громадянин Слюсарчук надавав померлiй допомогу у виглядi трамадолу та лiдокаїну".

У тiй же постановi зазначено, що "громадянин Слюсарчук А.Т., проживаючи в гуртожитку N14, надавав платнi медичнi послуги рiзним особам, у тому числi й Соколовськiй I.А." Ще одна деталь — Слюсарчук на цей момент не був нi студентом, нi викладачем полiтехнiки.

Коментарi зайвi. Iрина Соколовська померла тодi, коли ще розслiдувались двi кримiнальнi справи вихованця iнтернату, який уявив себе великим лiкарем i забавлявся, важачи людським життям.

...Сьогоднi у нас на руках уже десятки заяв потерпiлих i все новi та новi постанови про вiдмову у порушеннi кримiнальних справ стосовно Слюсарчука А.Т. Всi постанови закiнчуються стандартно. У дiях "лiкаря Слюсарчука" складу злочину нема. Люди виннi самi.

Я думаю про те, як вистачало совiстi слiдчим мiлiцiї та прокуратури прикривати злочини шахрая? Адже йшлося не про звичайне шахрайство, тут цiною було людське життя. Невже нiхто зi слiдчих у декiлькох кримiнальних справах i пiд час кiлькох дослiдчих перевiрок не здогадався перевiрити факт справжностi диплома?

Якщо вiрити документам - нi, не здогадався.

Але справа цього нечуваного шахрайства, у яке втягнуто вже багато людей, навчила нас не вiрити документам. Тому ми i знайшли трьох слiдчих зi щонайменше шести, якi займались першою кримiнальною справою. I вони одностайно стведжують, що у рамках кримiнальної справи цей факт перевiряли. I були отриманi вiдповiднi довiдки, факт пiдробки документа встановлено.

Чому ж майор мiлiцiї В.Бацик через вiсiм рокiв не помiтить цього факту? Хтось знищив документальнi докази? Чи майор Бацик i знищив їх, щоб вигiдно закрити справу? На це запитання треба дати вiдповiдь. Бо його цiна - життя щонайменше однiєї людини.

Чому слiдчий майор мiлiцiї В.В. Кисiльов написав у вiдмовнiй постановi, що Слюсарчук "являється за фахом лiкарем", якщо вiнналежно не перевiрив цього факту? На це запитання теж треба дати вiдповiдь, бо його цiна - життя людини.

Сьогоднi ми вже можемо сказати найважливiше - слiдчi, якi тепер займаються "справою Слюсарчука" за заявою газети "Експрес", цього тижня повторно встановили документально - Слюсарчук нiколи не навчався у Вiнницькому медичному iститутi, вiн просто пiдробив цей диплом. А встановили повторно, бо, за довiдкою архiву, матерiали кримiнальнох справи... знищено!

Слюсарчук також не мiг навчатися у цей же час у Московському медичному iнститутi, диплом якого почне показувати згодом, розумiючи, що версiю про навчання в Українi досить легко перевiрити.

Але й цей диплом - суцiльна "липа", вона з'явится вже тодi, коли Слюсарчук виплутається з перших кримiнальних тенет та почне "удосконалювати" свою бiографiю.

Усе це схоже на фантастичну iсторiю. Але це - правда. Правда i те, що лише українськi мiлiцiонери можуть вiрити, що дитина у дванадцять рокiв у радянський час може навчатися на станцiонарi у двох вищих навчальних закладах мiст, що лежать одне вiд одного на вiдстанi тисячi кiлометрiв. Цiкаво, а якi таблетки постачає пан Слюсарчук слiдчим української мiлiцiї, що вона покривають цю маячню та вiрять у неї вже п'ятнадцятий рiк?!

Отже, ще i ще раз ми змушенi повторити: Слюсарчук не має навiть елементарної базової медичної освiти. ПТУ. Маляр-штукатур.
А що в Слюсарчука справжнє? Дещо є. Ви не повiрите, але це документ про те, що Слючарчук - професор, i цей документ видало 2010 року Мiнiстерство освiти пiд керiвництвом Дмитра Табачника.

Як таке могло статись, що людинi без базової освiти було надане звання професора згiдно з рiшенням Вищої атестацiйної комiсiї? У копiї вiдповiдi, проект якої цими днями пiдготувало мiнiстерство, йдеться про те, що ВАК насправдi не надавав Слюсарчуковi цього звання, а лише нострифiкував його звання професора, начебто надане в Росiї. I зроблено це на пiдставi архiвної довiдки...

Критичний огляд цiєї "ахрiвної довiдки" може викликати лише смiх. Неозброєним оком видно, що вона - липова. На нiй немає вхiдних чи вихiдних реквiзитiв росiйського вiдомства, за якими можна було б iдентифiкувати час його видачi.

Та вiдразу ж стає не до смiху. Бо на пiдставi цього фальшивого документа людина стає професором в Українi! I не просто професором, а професором-нейрохiрургом. На додачу - 30 вересня цього року як професор кафедри полiтехнiки Слюсарчук отримає державну премiю згiдно з указом Президента у розмiрi 150 тисяч гривень. Неймовiрно!

До речi, ми встановили також i те, що у полiтехнiцi Слюсарчук був прийнятий на роботу двiчi - шiсть мiсяцiв працював у 1999 роцi. А потiм ще дев'ять - на рубежi 2010-2011 рокiв. Його прийняли у полiтехнiку на кафедру, де впроваджуються новiтнi стратегiчнi розробки для держави через кiлька тижнiв пiсля заснування державної премiї i... звiльнять - через кiлька тижнiв пiсля визначення номiнантiв премiї. 30 червня 2011 року.

Чому вiн фiгурує в указi як професор полiтехнiки - загадка. Ви також нiде зi свiчкою не знайдете жодної наукової роботи цiєї людини. Їх немає. I нiколи не було. Ця людина з "феноменальною пам'яттю", яка отримала найвищу педагогiчну премiю, не володiє не те що iноземними, а навiть рiдною мовою: його поточне мовлення густо пересипане русизмами.

Проте i це ще не всi загадки цiєї справи.

Три роки тому псевдопрофесора Слюсарчука зняли з рейсового лiтака в аеропорту "Бориспiль". У його багажi виявили контрабанднi медичнi вироби. Тодi пiд тиском впливових людей справу теж чомусь прикрили. Чому? А на пiдставi скарги Слюсарчука.

...Донедавна йому все миналося. Вiн став вiдчувати себе абсолютно невразливим. Це дало йому та його спiльниками змогу вибудувати своєрiдне МММ на здоров'ї людей. Вiн побудував мережу з лiкарiв, якi постачали йому клiєнтiв з усiєї країни. Здебiльшого на цю роль погоджувались анестезiологи люди якi найчастiше контактують iз згорьованими родичами. Вони вмiло органiзовували вихiд на "пана професора".

Вiн шантажував людей страшими дiагнозами, робив здорових калiками, а потiм залякувв.

Вiн не цурався брати грошi у бiдних, у дiтей-сирiт i навiть у людей, якi були приреченi, маючи, наприклад, рак у четвертiй стадiї.

Вiн забирав останнi грошi у матерiв, гостро потрiбнi для справжнього лiкування їхнiх хворих дiток. I, матюкаючись, наказував приносити в доларах, бо гривнi довго рахувати.

...Є населенi пункти, у яких його жертвами ставали декiлька людей. Ми впевненi: за двадцять рокiв "лiкарської дiяльностi" Слюсарчука таких населених пунктiв було не сотнi, а тисячi. I тисячi обдурених. А мертвi? Хто рахував його мертвих? У потерпiлих не вистачало сили й грошей не те що на прокуратуру, а й на похорон своїх рiдних. Псевдолiкар забирав у них останнє.

Вiддавали, бо шукали надiю. Бо хотiли понад усе: аби найдорожчi їм жили.

Якщо ж виникали проблеми, вiн щедро дiлився грошима з людьми, якi мали обов'язок його зупинити. Вiн i досi це робить.

Сьогоднi, розумiючи, що коло звужується, вiн шукає вихiд. Його спiльники залякують людей, якi дали свiдчення. Вiн вмовляє чиновникiв у Києвi, Козятинi та Гришкiвцях фальсифiкувати новi черговi довiдки.

Вихованець iнтернату вирiс. I показав всiм, хто вiн насправдi. Вiн використовував людей рiзними способами. Не цурався шантажу. Вiн дуже добре зрозумiв i вивчив, що таке специфiчно забарвленi оргiї, якi полюбляють високопосадовцi. Вiн знає це i нинi. I не гребує використовувати навiть такi можливостi...

Вiн користується тим, що мiлiцiя досi зволiкає. Правильнiше сказати, вона зволiкає уже п'ятнадцять рокiв. Це дає змогу йому знищувати документи, речовi докази. Ось чому вiн так смiливо кричав в обличчя журналiстцi: "Нiхто про мене не написав правду.

Й не напише. Бо не знайдете нiчого, я знищив все!"

Ця самовпевненiсть дає пройдисвiтовi поле для маневру. Але, на щастя, не всi документи знищено. I всiх свiдкiв убити неможливо, пане Слюсарчук! Ми хочемо, щоб це твердження особливо уважно прочитав також мiнiстр внутрiшнiх справ пан Могильов: усiх документiв не знищено!

Усi дiйовi особи, а їхнi прiзвища вже вiдомi -- у прокуратурах, мiлiцiї, органах влади, мусять запам'ятати, що гру закiнчено. Навiть якщо вони вiрять, що, можливо, ще цього разу їхньому щедрому пiдопiчному знову вдасться викрутитись.

Не вдасться.

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК

До речі

ФЕНОМЕНАЛЬНА ПАМ'ЯТЬ? ДЕШЕВI ФОКУСИ!

Ще один мiф псевдопрофесора Слюсарчука розвiяно

Ще досi є чимало людей, якi вiрять, що у псевдопрофесора i псевдолiкаря... феноменальна пам'ять.

Ми вас розчаруємо - це просто вмiло створений мiф.

Зображення
Ось воно, пояснення "феноменальної пам'яті", - мікронавушник завбільшки як макове зерно, розроблений в Японії із застосуванням нанотехнологій. Легко можна придбати в інтернеті.

Так, спочатку ми теж у це вiрили. Але пiдстав засумнiватись, що у Слюсарчука генiальна пам'ять, у нас було три.

По-перше, спочатку насторожила вiдповiдь на просте питання: де могила його батькiв, начебто вiдомих медикiв?

У версiї Слючарчука вiдповiдь звучить так: "Не пам'ятаю, на жаль. Коли батьки загинули, я був в "Артеку" -- як дитина-вундеркiнд. Пiсля повернення мене не повiдомили про те, що батьки загинули. А потiм я вже не цiкавився". Ми не хочемо коментувати цього, нехай люди зроблять висновки самостiйно.

По-друге, ми насторожились тодi, коли в редакцiї провалився експеримент за участi Слюсарчука.

Вiн, вiдомо, популяризує себе як людину, що нiбито тримає в пам'ятi кiлька тисяч книг. Ми запропонували йому взяти три улюбленi, прийти до редакцiї i разом почитати. Вiн не
прийшов. Зате увечерi зателефонував журналiстцi "Експресу" i пообiцяв "розмазати мозги по стiнцi" за те, що вона поставила пiд сумнiв його здiбностi й цiкавилася, де вiн проводить операцiї.

По-третє, нас дуже здивував звiт журналiста з Вiнницi, де Слюсарчук, на запрошення екс-губернатора, брав участь у показовому виступi, де начебто демонстрував свою здатнiсть запам'ятовувати надвеликi числа. Тодi хтось iз залу напiвжартома крикнув: "А у вас навушника у вусi немає?"

Це невинне запитання неабияк розсердило нашого псевдопрофесора. "А може, ще перевiрити, чи є у мене зараз ерекцiя? - огризнувся вiн.

Ми не любимо, коли людям хамлять. А тому пiдняли всi можливi документи, вiдновили десятки спогадiв очевидцiв того дня, коли начебто ставили рекорд iз запам'ятовування числа Пi, - 28 лютого 2006 року. I стверджуємо, що це - звичайнiсiнька манiпуляцiя. Афера. Як i дипломи.

По-перше, у свiдоцтвi рекорду сказано, що вiн поставлений об 11.00. Це неправда.

Зображення
Насправді о цій годині "рекорд" не поставлено. І пізніше теж.

Того ранку Слюсарчук запiзнився на початок церемонiї. Пояснив, що був "на операцiї". До речi, це його "чергова" фраза, яка має навiювати переконання, що вiн -- лiкар. А насправдi розсiює увагу аудиторiї.


По-друге, з п'яти тих ранкових спроб вiн не вiдгадав жодного числа. Як кажуть, пiдвела технiка. Цi подiї чiтко описанi журналiстами кiлькох видань.


По-третє, насправдi нiхто зi спецслужб не перевiряв, чи користувався вiн спецзасобами, як це стверджується.


По-четверте, пiсля невдалих спроб вiн пiде "провiтритись" i у зал повернеться через кiлька годин, коли вже надворi стемнiє, а отже, у залi залишатимуться тiльки спiльники або люди, якi геть нiчого не розумiтимуть, що вiдбувається.


По-п'яте, навiть студент знає, що за 2080 гривень можна купити чудовий сучасний мiкронавушник завдовжки лише 6 мiлiметрiв (див. фото), який можна вмонтувати у слуховий канал, що робить його узагалi непомiтним. А далi - справа майстерностi. Звернiть увагу, що на всiх публiчних виступах Слюсарчука неподалiк вiд нього завжди перебуває помiчник iз
комп'ютером. Як працює функцiя розпiзнавання мови, за браком мiсця, не будемо пояснювати. Тiльки додамо, що людина, котра була одним iз тiньових органiзаторiв цього заходу, -- спiвавтор книги "Комп'ютерне розпiзнавання жестiв". Це, звiсно, не Слюсарчук.


По-шосте, Слюсарчук нiколи не ставив рекорду "Книги Гiннесса".


Керiвник "Книги рекордiв України" отримав факс, в якому представники "Книги рекордiв Гiннесса" пропонували Слюсарчуковi повторити рекорд у їх присутностi. Пан Пiдчебiй кiлька разiв телефонував iз цього приводу пановi Слюсарчуку, передавав запрошення, дивувався, чому вiн не дає на це згоди.


Перевiрка, у якiй мають узяти участь британськi експерти, так i не вiдбулася. Неважко зрозумiти, що Слюсарчук просто панiчно боявся справжнiх експертiв. Вiн мiг ставити свої рекорди лише в колi людей, яких особисто зiбрав один дуже вiдомий професор полiтехнiки, чия роль у життi Слюсарчука нами вже теж цiлковито дослiджена. Але то вже iнша iсторiя.


Шкода лише, що в цi манiпуляцiї втягнуто так багато шанованих людей.


Тож насправдi жодного рекорду цього дня, 28 лютого 2006 року, поставлено не було. Утiм, оскiльки на дрiбницi в нашiй країнi мало хто звертає увагу, вже наступного дня слава "людини з генiальною пам'яттю" почала трiумфально крокувати країною.


Так було створено ще один мiф про людину, яка насправдi заслуговує лише на те, щоб сьогоднi добровiльно прийти в мiлiцiю i написати явку з повинною...

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК

До уваги

Особливо недовiрливих людей запрошуємо на гастролi одного дотепника, який 24 жовтня о 19.00 в Театрi iменi Марiї Заньковецької розважатиме публiку рiзноманiтними витiвками. Буде там i номер пiд назвою "запам'ятовування надвеликих чисел".


Приходьте, квитки недорогi. Тут не лiкуватимуть. Просто розважатимуть. Посмiємось разом.

Анонс

Вражаючi iсторiї про новi жертви псевдопрофесора, детальнiше про схеми, за якими вiн входив у довiру людей, у тому числi й надзвичайно вiдомих в Українi, а також про знайомство з таємничими "шахiстами", якi вперше засумнiвались у здiбностях псевдопрофесора, - наступного четверга, 27 жовтня.

Источник: http://www.expres.ua/main/2011/10/20/52335


 ДЕШЕВI ФОКУСИ ПРОФЕСОРА ПІ!
Ще один мiф псевдопрофесора Слюсарчука розвiяно.

Ще досi є чимало людей, якi вiрять, що у псевдопрофесора i псевдолiкаря... феноменальна пам'ять.

Ми вас розчаруємо - це просто вмiло створений мiф.

Зображення
Ось воно, пояснення "феноменальної пам'яті", - мікронавушник завбільшки як макове зерно, розроблений в Японії із застосуванням нанотехнологій. Легко можна придбати в інтернеті.

Так, спочатку ми теж у це вiрили. Але пiдстав засумнiватись, що у Слюсарчука генiальна пам'ять, у нас було три.

По-перше, спочатку насторожила вiдповiдь на просте питання: де могила його батькiв, начебто вiдомих медикiв?

У версiї Слючарчука вiдповiдь звучить так: "Не пам'ятаю, на жаль. Коли батьки загинули, я був в "Артеку" - як дитина-вундеркiнд. Пiсля повернення мене не повiдомили про те, що батьки загинули. А потiм я вже не цiкавився". Ми не хочемо коментувати цього, нехай люди зроблять висновки самостiйно.

По-друге, ми насторожились тодi, коли в редакцiї провалився експеримент за участi Слюсарчука.

Вiн, вiдомо, популяризує себе як людину, що нiбито тримає в пам'ятi кiлька тисяч книг. Ми запропонували йому взяти три улюбленi, прийти до редакцiї i разом почитати. Вiн не прийшов. Зате увечерi зателефонував журналiстцi "Експресу" i пообiцяв "розмазати мозги по стiнцi" за те, що вона поставила пiд сумнiв його здiбностi й цiкавилася, де вiн проводить операцiї.

По-третє, нас дуже здивував звiт журналiста з Вiнницi, де Слюсарчук, на запрошення екс-губернатора, брав участь у показовому виступi, де начебто демонстрував свою здатнiсть запам'ятовувати надвеликi числа. Тодi хтось iз залу напiвжартома крикнув: "А у вас навушника у вусi немає?"

Це невинне запитання неабияк розсердило нашого псевдопрофесора. "А може, ще перевiрити, чи є у мене зараз ерекцiя? - огризнувся вiн.

Ми не любимо, коли людям хамлять. А тому пiдняли всi можливi документи, вiдновили десятки спогадiв очевидцiв того дня, коли начебто ставили рекорд iз запам'ятовування числа Пi, - 28 лютого 2006 року. I стверджуємо, що це - звичайнiсiнька манiпуляцiя. Афера. Як i дипломи.

По-перше, у свiдоцтвi рекорду сказано, що вiн поставлений об 11.00. Це неправда. Насправді о цій годині "рекорд" не поставлено. І пізніше теж.

Того ранку Слюсарчук запiзнився на початок церемонiї. Пояснив, що був "на операцiї". До речi, це його "чергова" фраза, яка має навiювати переконання, що вiн - лiкар. А насправдi розсiює увагу аудиторiї.

По-друге, з п'яти тих ранкових спроб вiн не вiдгадав жодного числа. Як кажуть, пiдвела технiка. Цi подiї чiтко описанi журналiстами кiлькох видань.

По-третє, насправдi нiхто зi спецслужб не перевiряв, чи користувався вiн спецзасобами, як це стверджується.

По-четверте, пiсля невдалих спроб вiн пiде "провiтритись" i у зал повернеться через кiлька годин, коли вже надворi стемнiє, а отже, у залi залишатимуться тiльки спiльники або люди, якi геть нiчого не розумiтимуть, що вiдбувається.

По-п'яте, навiть студент знає, що за 2080 гривень можна купити чудовий сучасний мiкронавушник завдовжки лише 6 мiлiметрiв (див. фото), який можна вмонтувати у слуховий канал, що робить його узагалi непомiтним. А далi - справа майстерностi. Звернiть увагу, що на всiх публiчних виступах Слюсарчука неподалiк вiд нього завжди перебуває помiчник iз комп'ютером. Як працює функцiя розпiзнавання мови, за браком мiсця, не будемо пояснювати. Тiльки додамо, що людина, котра була одним iз тiньових органiзаторiв цього заходу, - спiвавтор книги "Комп'ютерне розпiзнавання жестiв". Це, звiсно, не Слюсарчук.

По-шосте, Слюсарчук нiколи не ставив рекорду "Книги Гiннесса".

Керiвник "Книги рекордiв України" отримав факс, в якому представники "Книги рекордiв Гiннесса" пропонували Слюсарчуковi повторити рекорд у їх присутностi. Пан Пiдчебiй кiлька разiв телефонував iз цього приводу пановi Слюсарчуку, передавав запрошення, дивувався, чому вiн не дає на це згоди.

Перевiрка, у якiй мають узяти участь британськi експерти, так i не вiдбулася. Неважко зрозумiти, що Слюсарчук просто панiчно боявся справжнiх експертiв. Вiн мiг ставити свої рекорди лише в колi людей, яких особисто зiбрав один дуже вiдомий професор полiтехнiки, чия роль у життi Слюсарчука нами вже теж цiлковито дослiджена. Але то вже iнша iсторiя.

Шкода лише, що в цi манiпуляцiї втягнуто так багато шанованих людей.

Зображення
Тож насправдi жодного рекорду цього дня, 28 лютого 2006 року, поставлено не було. Утiм, оскiльки на дрiбницi в нашiй країнi мало хто звертає увагу, вже наступного дня слава "людини з генiальною пам'яттю" почала трiумфально крокувати країною.

Так було створено ще один мiф про людину, яка насправдi заслуговує лише на те, щоб сьогоднi добровiльно прийти в мiлiцiю i написати явку з повинною...

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК

Источник: http://expres.ua/main/2011/10/24/52807


 ПСЕВДОЛIКАР СЛЮСАРЧУК У ПАСТЦI
*** Мiнiстр освiти Дмитро Табачник пiдписав лист на бланку Мiнiстерства, у якому йдеться про те, що Слюсарчук має базову вищу освiту. Однак, як з"ясувалося, насправдi, нiхто цього факту не перевiряв *** Атестацiйна комiсiя Мiнiстерства освiти та науки (голова - Д. Табачник) присвоїла шахраєвi, людинi без вищої освiти вчене звання... "професор кафедри нейрохiрургiї" *** Президент нагородив бездипломного афериста, що калiчить людей, найвищою державною премiєю в галузi освiти *** Ми документально довели, що i мiнiстр, i ВАК, i Президент помилились. Журналiсти "Експресу" передали мiлiцiї ключовий доказ у справi *** Мiлiцiя нарештi порушила вiдповiдну кримiнальну справу

Чому в цiй справi нам так пекельно важко доводити абсолютно очевиднi речi?

Чому в цiй справi журналiсти, потерпiлi, свiдки, родини, якi поховали найрiднiших, професiональнi лiкарi, сотнi тисяч наших читачiв опинилися по один бiк барикад, а пройдисвiт, що вбиває та калiчить людей, називаючи себе лiкарем, i десятки мiлiцiонерiв, прокурорiв, чиновникiв найвищого рангу - по другий?

Чому?

Ця дилема весь цей час висить у повiтрi. Та що казати. Усi двадцять рокiв, поки триває ця iсторiї, вона визначає її сюжет. Вона дiлить людей на цi два сорти i мультиплiкує новi жертви. На початку тижня ми почали вiдчувати, що теж потрапляємо у цю ж пастку. Не є таємницею, що професiональнi журналiсти мають свої джерела iнформацiї скрiзь, у тому числi - i в мiлiцiї, i в прокуратурi, i в органах державної влади. У вiвторок зранку, зiставивши повiдомлення з усiх джерел, ми дiйшли висновку: цього разу правоохороннi органи, як i в усi попереднi рази у подiбних ситуацiях, дiятимуть трафаретно - пiдуть шляхом найменшого
опору.

Ми задумались. Чому?

Зображення
Передачу ключового доказу оформили спеціальним актом.

На наш погляд, це можна пояснити двома причинами.

По-перше, така позицiя дає змогу вивести з-пiд вiдповiдальностi тих колег у погонах, якi всi цi двадцять рокiв ставили свої пiдписи пiд абсолютно незаконними постановами, що дозволяли псевдолiкареві виходити сухим з води навiть в стопроцетно осудних ситуацiях. Як, наприклад, як у випадку з Iриною Соколовською, комендантом гуртожитку 14, яку псевдолiкар Слюсарчук особисто вiдправив на той свiт пiд час безглуздої дев'ятої операцiї з переливання кровi у примiщеннi гуртожитку державного навчального закладу.

По-друге, практично будь-який звичайний мiлiцiонер, розумiючи, хто там, "на верху", може стояти за цiєю справою, вiдразу
готовий зiзнатися, що не хоче бути прототипом комiсара Катанi, ще до того, як його пальцi прищемлять дверима. Страшно.

Таким чином, у вiвторок зранку вималювалася така безрадiсна, здавалося би, "тупикова" картина:

1) Керiвник спецбудинку в Гришкiвцях, де, як ми точно встановили, з 1980 до 1987 року навчався Слюсарчук, пiдготувала
вiдповiдь на запит правоохоронних органiв про те, що Слюсарчук там... не навчався.

2) Один з керiвникiв ПТУ у Козятинi пiдготував лист-вiдповiдь правоохоронним органам, у якому йшлося про те, що Слюсарчук,
якого, як ми знаємо, пiсля iнтернату скерували в ПТУ i який навчася там з 1987 до 1990 року, начебто ПТУ... не закiнчував.

3) Мiнiстерство освiти України завiрило печаткою i скерувало у мiлiцiю лист про те, що всi дипломи Слюсарчука ... є справжнiми. "Слюсарчук А.Т. навчався у Росiйському державному медичному унiверситетi з 1985 по 1991 рiк". Пiдпис - мiнiстр Дмитро Табачник.

4) Львiвська обласна прокуратура надала лист про те, що пiд час перевiрки факти пiдробки документiв, недiйсностi отриманих учених звань та ступенiв "не знайшли свого пiдтвердження". Висновок зроблений на пiдставi вiдповiдей МОН та ВАК, також беручи до уваги "КОПIЇ документiв про вищу освiту, вченi звання та ступiнь, що надiйшли на КОЛЬОРОВИХ бланках, завiрених уповноваженим на це органом" (Мiнiстерством освiти - ред.).

5) До справи долучено указ Президента, на якому стоять вiзи мiнiстра освiти, юридичного управлiння i т.д. про нагородження "професора Слюсарчука А.Т. держпремiєю".

Здавалалось би, перед нами стiна. Документальна стiна, яку пробити неможливо. Чому? Та хоча б тому, що на кону - авторитет
десяткiв високопосадовцiв, якi пiдписали документи, що "виступають", як виглядає, "залiзними" фактами.

Фактами, яких насправдi не iснує. Вдумайтесь у цi слова. Як можуть не iснувати факти, якщо вони засвiдченi пiдписом Президента країни та мiнiстра? Як можна не вiрити словам указу про те, що професор є професор, якщо на Президента України працюють 368 тисяч мiлiцiонерiв, 10 134 прокурори, i ще щонайменше 41 750 тисяч працiвникiв спеслужб?

У цiй ситуацiї ми, журналiсти "Експресу", виглядали справжнiми божевiльними, якi верзуть несусвiтнi дурницi. Ми билися як риба
об лiд об непiдробне нерозумiння звiдусiль. Якi пiдробки? Жартуєте? Як мiг помилитися Президент? А мiнiстр, що дурень?

Зображення
Ось він, ключовий доказ - довідка Московського медуніверситету, яка остаточно засвідчує: Слюсарчук - псевдолікар і аферист.

Ну як ви можете стверджувати, що вiдомий нейрохiруг не робив операцiй?

Це було дiйсно нестерпно важко. Вiдомi i дуже вiдомi люди телефонували нам i вдень, i вночi й казали: дайте, будь ласка, спокiй цiй авторитетнiй людинi, професоровi Слюсарчуку. Дайте хоча б з поваги до тисяч прооперованих i врятованих ним людей.

Ми чули цю думку тисячу разiв: зупинiться, бо є сотнi, сотнi врятованих ним людей. I ми шукали цi сотнi. Вперто. Тижнями. Та цi
виснажливi пошуки, до яких ми пiдключили бiльше двадцяти наших найкращих журналiстiв, не допомогли знайти цих врятованих людей. Жодної людини, яку б урятував "нейрохiруг-професор Слюсарчук".

А натомiсть з кожним днем пошукiв ми вiдтворювали абсолютно iншу реальнiсть. Страшну реальнiсть. Страшну настiльки, що розум вiдмовлявся вiрити у побачене i почуте. Кожен день перед нами з'являлися все новi i новi жертви псевдолiкаря Слюсарчука - скалiченi, обiбранi до нитки, зневiренi до краю.

Ми дивились у їхнi очi. В очi людей, де застигли бiль та страждання. I саме цi погляди додавали нам сил iти далi. Зобов'язання перед ними, перед невинно скривдженими дiтьми, не дозволяло зупинятись, вело нас уперед. У нас з'явилася iнформацiя про те, що свiдкам почали погрожувати й готуються можливi провокацiї.

Ми перестали звертати увагу навiть на те, що багато хто дiйсно дивився на нас як на людей, що втратили глузд. Ми йшли вперед, бо розумiли: правда - одна. I вона - на нашому боцi. I ми повиннi довести цю справу до логiчного кiнця. Бо не можна перед брехнею плазувати навколiшки. Тодi, у вiвторок зранку, ми поставили перед собою, здавалось би, абсолютно нереалiстичне завдання: знайти за будь-яку цiну ключовий доказ у справi Слюсарчука i надати його за будь-яку цiну правоохоронним органам.

Здавалося б, про що йдеться? Адже на той момент уже було достеменно вiдомо, що перший з двох димломiв про вищу освiту Слюсарчука - фiктивний. А саме: Вiнницький медичний iнститут (диплом якого Слюсарчук А.Т. надав кiльком вишам як професор) дав офiцiйну вiдповiдь про те, що громадянин України Слюсарчук А.Т. 10.05.1971 р.н., в перiод з 1984 до 1990 року у цьому вишi не навчася.

Тут i школяр скаже: раз не навчався, пiдробка документiв - залiзна, Слюсарчук - шахрай, склад злочину доведено. Адже мiлiцiя впродовж декiлькох рокiв вiдмовлялась порушувати кримiнальнi справи проти Слюсарчука лише на тiй пiдставi, що вiн "лiкар з дипломом Вiнницького медiнституту". Так писали слiдчi. У всiх постановах.

Постанов про вiдмову у порушеннi кримiнальних справ щодо Слюсарчука - десятки. Постаждалих вiд дiй псевдолiкаря багато.
Нiчого дивного: шахрай-петеушник "практикував" 20 лiт. Здавалось би: факт спростовано й встановлено - Слюсарчук не закiнчував Вiнницького медiнституту, усi цi постанови мають бути скасованi, слiдство поновлене, Слюсарчук затриманий. А дзюськи.

Ми запитували, чому так. Нам вiдповiдали: цього, мовляв, замало. Адже з певного часу у багатьох офiцiйних документах зазначено, що у Слюсарчука, окрiм Вiнницького, є ще один диплом - Московського медичного унiверситету, де вiн начебто теж навчався у 1984-1990 роках.

Будь-яка людина зi здоровим глуздом тут би посмiхнулась. Бо хто повiрить, що дитина у дванадцять рокiв у радянський час може
навчатися на станцiонарi у двох вищих навчальних закладах рiзних мiст, що лежать одне вiд одного на вiдстанi тисячi
кiлометрiв. Отже, якщо й встановлено: диплом Вiнницького ВНЗ - пiдроблено, того також мало би вистачити, аби наша мiлiцiя i
прокуратура, яка утримується за кошти свого народу, повинна б сказати: стоп! Де взяв пiдроблений документ? Нащо людей калiчиш i Президентiв дуриш? I притягнути шахрая до вiдповiдальностi.

Це було б в iдеалi. У реальностi: мiлiцiя, яка покриває псевдолiкаря, вдає, наче вiрить у цю маячню, майже 20 рокiв. Смiшно? Петеушник-шахрай заправляє правоохоронцями, калiчить людей й обдурює двох Президентiв, виманюючи у них державнi кошти.

Але український мiлiцiонер не усмiхався. Вiн кивав на папери, а в коридорах чесно зiзнавався, що просто... боїться. Мiлiцiонери
стверджували, що надiшлють запити у Москву, але там вони можуть зникнути, бо, мовляв, iнша країна. А поїхати у Москву немає змоги, бо, як ви розумiєте, мiлiцiя бiдна, грошей обмаль та й дозвiл на вiдрядження у сусiдню країну може дати або заступник мiнiстра, або особисто мiнiстр внутрiшнiх справ.

Коло замикалося.

I таким чином ключовим у справi ставав факт - є чи нi у Слючарчука диплом Московського медичного унiверситету? Мiнiстерство освiти в особi пана Табачника стверджувало, що є.

Зображення
Міністр власноруч підписав довідку, що містить цілком недостовірні факти. Ця довідка "легалізовує" афериста Слюсарчука.

А ми на двiстi вiдсоткiв упевненi, що немає.

Так, у нас не було на той момент прямих доказiв. Але ми точно знали, що ми не iдiоти. Що, маючи задокументованi свiдчення
декiлькох десяткiв людей про те, що Слюсарчук у перiод з 1984 до 1990 року протирав штани в спецбудику i ПТУ, точно не мiг
навчатися у цей час у Москвi. Щонайменше тому, що це суперечить законам фiзики. Цей факт пiдтверджували i десятки свiдчень звичайних учителiв, вихователiв, однокласникiв, однокурсникiв, майстрiв ПТУ, лiкарiв, якi в один голос також твердили: ми - не iдiоти й не маразматики. Слюсарчук навчався тут. Його пам'ятають усi, як облупленого. I крапка.

А мiлiцiя нам твердила своє - нi, не крапка. Теперiшнiй директор написала, що вiн не вчився. Ми звертали увагу мiлiцiї на доволi
незвичнi факти, якi мали би посiяти у них щонайменше сумнiв у своїй упевненостi. По-перше, казали: подивiться уважно на цi
вiдповiдi. Запитували, чому на вiдповiдях з Гришкiвцiв та Козятина, якi адресованi правоохоронним органам, вiдсутнi печатки.
По-друге, цiкавилися, чи перевiряв хтось автентичнiсть пiдписiв? Чи перевiряли вiдповiдь Козятинського ПТУ досконало? Адже там сказали хитро: "не закiнчував", але не сказали, що не навчався!

Немає значення, казали нам мiлiцiонери. Все одно, поки iснує ймовiрнiсть, що у Слюсарчука є Московський диплом, ми мусимо
сприймати його як лiкаря. А мiнiстр Табачник написав, що диплом є.

Мiлiцiонери - люди пiдневiльнi. За них думають шефи, а за шефiв - часто iншi. Боси. Тодi ми змiнили тактику. Ми перестали
переконувати мiлiцiонерiв i вирiшили реалiзувати спецiальний план. Ми поставили перед собою завдання, яке чомусь за
дев'ятнадцять рокiв не поставила перед собою мiлiцiя, - привезти в Україну ключовий доказ. Останнiй доказ того, що Слюсарчук - не лiкар. I нiколи ним не був.

Ми розумiли, що це не просто небезпечно.

Ми розумiли, що люди, котрi пiдуть на це, можуть уже нiколи не повернутись додому живими.

Бо було, з одного боку, наше прагнення знайти i документально довести очевидне, зробити це, щоб урятувати життя ще не однiєї
людини, нових потенцiйних жертв псевдолiкаря, а з iншого - цiла iндустрiя, патронована мiнiстрами, мiлiцiонерами i прокурорами. Iндустрiя з торгiвлi синтетичними наркотиками, iндустрiя з обману людей, iндустрiя, що сiє страх та смерть.

Чи думали ми тiєї митi про свiй страх, ризик для нас, наших рiдних? Скажемо коротко -- так. Так, ми усвiдомлювали, на що йдемо. Ми усвiдомлювали, на що йде наша журналiстка Свiтлана Мартинець, котра, залишивши коротку записку туманного змiсту рiдним, якi готувалися привiтати її з днем народження, зникне на чотири днi в невiдомому напрямку - у прямому сенсi цього слова.

Зображення
Надворі - ніч. А ми передаємо міліції документи. Народні депутати прибули на наше запрошення, щоб засвідчити цей факт.

Подальший хiд подiй уже був прерогативою Бога. Наша журналiстка у вiвторок о 20.00 виїхала з редакцiї автомобiлем у напрямку на Москву. Дорогою вона змiнить авто ще п'ять разiв. Вона працюватиме у "повнiй тишi", оскiльки спецiально залишить мобiльний удома, аби за IМЕI нiхто не змiг вирахувати мiсця її фiзичного перебування. Вона навiть змiнить зовнiшнiсть, аби нiхто не мiг її упiзнати.

I вже найближчi подiї довели, що все це дозволить їй зостатися живою. Бо в Москвi журналiстку "Експресу" чекали вже кiлька днiв.

...Москва. Жовтень 2011 року. Росiйський нацiональний медичний дослiдний унiверситет iменi Пирогова. За легендою Слюсарчука i дипломами, поданими "професором" у вишi України, саме в цьому закладi навчався псевдолiкар, найбiльший аферист ХХI столiття.

"Ви не та людина з України, за якою вчора шукали якiсь двоє? Вони крутилися тут iз пiвдня i все допитували: "Хто з України приїжджав i чи брав якiсь документи на Слюсарчука?" Казали нам нiчого нiкому не давати. Це нас дуже здивувало. Бо iнформацiя про навчання студентiв є вiдкритою. Таких iнцидентiв у нашому вузi не було, й ми вiдразу попередили свою охорону про цю незрозумiлу ситуацiю, - так зустрiв Росiйський нацiональний медичний унiверситет iменi Пирогова журналiстку "Експресу".

Про те, чи я не та людина з України, яку шукають "якiсь невiдомi", мене питатимуть тут часто. У вiдомому у свiтi медунiверситетi Росiї я почую ще багато запитань, якi мене не лише здивують, а заболять пiд серцем долею моєї країни. Країни, об яку дозволили собi витерти ноги псевдолiкар-шахрай i провладнi особи, котрi задля власних iнтересiв, фiнансової вигоди та задоволення певних амбiцiй покривають його злочини майже 20 рокiв.

"У вас що там, в Українi, з глузду з'їхали? Кiлька рокiв тому до нас уже надходили запити вiд ваших правоохоронних органiв. Ще
тодi ми дали їм вiдповiдь, що у нас Слюсарчук не навчався. I тепер знову те саме. А останнi три днi тiльки й ходять ходаки "вiд
Слюсарчука" i телефонують: то Слюсарчук, то "вiд Слюсарчука". I вiд них iдуть якiсь незрозумiлi погрози. Що роблять вашi
правоохоронцi? Вони що, не бачать, що той ваш Слюсарчук - шахрай, та ще який! Ми вже втомилися пояснювати: не вчився у нас такий! Нiколи не вчився. Ми всi архiви пiдняли i вiдслiдкували кожен запис: студента на iм'я Слюсарчук Андрiй Тихонович не було не тiльки в 1984-1990 роках, а й загалом нiколи не було", - пояснюють працiвники архiву медунiверситету.

I додають: якщо б Слюсарчук на той час i був їхнiм студентом, то про нього знали б не лише в медунiверситетi, а й уся Москва. Бо мусив би мати на той час за документами 13 рокiв. Хто б дитину-студента їхнього унiверситету не запам'ятав? Архiвiсти
наказують менi швидше полишити їх примiщення, бо вчорашнi "двоє", якi когось шукали з України, їм дуже не сподобались.

Ректорат, канцелярiя, кабiнети адмiнiстративного корпусу "Пироговки". I знову одне й теж. "То не вас шукали вчора?" - так вiдповiдали менi в медунiверситетi Росiї на моє привiтання "Добрий день!"

"Слюсарчук нiколи не навчався у нашому вузi. Нi 1984-го, нi 1990-го, нi в iншi роки. Такого студента наш унiверситет не виховував. Його дипломи i копiї дублiкатiв про закiнчення МДУ iменi Пирогова - фальшивi. Ось вiзьмiть наше пiдтвердження цього", - вiддає менi пакет документiв Володимир Гаврилович Володимиров, проректор медунiверситету iменi Пирогова.

Зображення
Ось такий "атестат професора" міністр Табачник видасть пройдисвітові на підставі фіктивної "архівної довідки", що не містить жодних належних реквізитів.

Сивочолий професор дивується, що вперше за всi роки роботи у вишi зiткнувся з такою незрозумiлою маячнею: чоловiк, який
називається Слюсарчуком, телефонує йому кiлька разiв на день i погрожує: якщо вiн комусь надасть про нього документи, то
буде мати дуже великi проблеми. "Ми вже повiдомили про цi дзвiнки нашу службу безпеки", - каже Володимиров.

Про такi ж дзвiнки-погрози "вiд Слюсарчука" розповiли секретар та працiвники канцелярiї вишу. Допоки я була в
адмiнiстративному корпусi росiйського медичного закладу, Слюсарчук телефонував сюди тричi.

"Нiхто з працiвникiв нашого унiверситету не сказав i не скаже, що ви тут були. Їдьте i розкажiть усiм правду. Хай береже вас Бог", - хрестять мене на дорогу. I просять перетелефонувати при поверненнi в Україну.

Тримаючи у руках документ iз Росiйського нацiонального дослiдного медичного унiверситету iменi Пирогова, де чiтко чорним по бiлому вказано, що Слюсарчук Андрiй Тихонович нiколи не навчався у цьому вишi, нiколи не здобував освiти, не проходив ординатури i не писав нiяких анi вiдкритих, анi "закритих" дисертацiй, менi знову запече бiля серця. Запече зболеними поглядами тих, хто постраждав унаслiдок лiкування псевдопрофесора. I тут, у чужiй країнi, я знову спитаю себе: як ми дозволили, щоб правоохоронцi так нахабно багато рокiв поспiль покривали шахрая, який експериментував iз життям людей, i ганьбили разом з аферистом-убивцею Україну перед свiтом?

Розумiючи, що попереду - складна i непередбачувана дорога, я прошу працiвникiв московського унiверситету надiслати довiдку на адресу двох українських телеканалiв - це додаткова гарантiя, що правду не сховають.

Зображення
Генерал міліції Богдан Щур знайомиться з ключовим доказом, наданим журналістами "Експресу"

...П'ятниця, обiд. У редакцiю приходить високопоставлений працiвник мiлiцiї. Вiн запитує, чи є у нас ще якiсь додатковi матерiали.
Вiн натякає, що термiн перевiрки нашої заяви збiгає. А отже, розумiємо ми, мiлiцiя вкотре готова написати вiдмовний матерiал.
Ми вирiшуємо, що час настав. На цей момент уже знаємо, що ключовий документ у справi - на вiдстанi восьми годин їзди
до редакцiї.

"Ми привеземо вам ключовий доказ сьогоднi. Це буде довiдка з росiйського унiверситету про те, що Слюсарчук не навчався там,
а отже, не може бути нi лiкарем, нi професором", - iдемо в атаку.

Мiлiцiонер, видається, такого повороту не чекав.

"Факсовi копiї у вас не вiзьмемо", - безапеляцiйно каже вiн.

"Це буде оригiнал. Iз мокрою печаткою", - запевняємо його.

Ми узгоджуємо, що довiдку буде доставлено до 24.00. Мiлiцiя обiцяє чекати.

...Майже пiвнiч. Обласне управлiння мiлiцiї. У присутностi народних депутатiв України Ярослава Кендзьора, Андрiя Парубiя, телевiзiйникiв журналiсти "Експресу" передають генераловi Богдану Щуру, очiльниковi обласної мiлiцiї, останнiй доказ того, що Слюсарчук - шахрай. Ми передали документ iз РНДМУ iменi Пирогова з мокрою печаткою, у якому чiтко сказано: "Слюсарчук Андрiй Тихонович нiколи в медунiверситетi Москви не навчався. Його росiйський диплом - фальшивий".

Оригiнал довiдки з медунiверситету - у мiлiцiї. У редакцiї - акт про передачу цього документа-вiдповiдi з вузу.

Наступного дня, у суботу, на прохання мiлiцiї, редакцiйнi автiвки привезли до обласного управлiння мiлiцiї перших потерпiлих. На столи слiдчих знову лягли заяви тих, хто постраждав унаслiдок "лiкування" шахрая, та заяви вiд родин тих, хто вже не зможе засвiдчити правди нiколи. Їх убив псевдолiкар.

Таким чином вiн, цей найвидатнiший шахрай, як назве його з парламентської трибуни народний депутат Ярослав Кендзьор, - у пастцi. Мiлiцiя це теж розумiє. Пiд тиском беззастережних доказiв i фактiв вона таки порушує першу кримiнальну справу.

Ми розумiємо, що це - лише початок.

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК

До речi

Цими днями ми скерували до Генеральної прокуратуру ще одну заяву, в якiй просимо порушити кримiнальну справу проти
мiнiстра освiти Дмитра Табачника. Ми вважаємо, що мiнiстр, який унаслiдок службового недбальства пiдписав документ, що дозволив упродовж тривалого часу вiдвертому шахраю-псевдолiкарю калiчити людей, повинен за це вiдповiсти.

Мiнiстр, який видав бездипломному аферистовi "атестат професора", має вiдповiсти за таке.

Мiнiстр, який неправочинно погодив подання до Президента щодо нагородження афериста найвищою державною премiєю у розмiрi 150 тисяч гривень, повинен вiдповiсти за це.

Бо iнакше всi слова найвищих посадовцiв про справедливiсть у цiй країнi не коштуватимуть навiть ламаного гроша.

Мiнiстр Табачник - один iз таємних покровителiв псевдолiкаря. Але вiн не один. Статтю "Таємнi покровителi псевдолiкаря Слюсарчука" читайте незабаром.

Источник: http://expres.ua/main/2011/10/24/52807


Вот так вот..

здесь тоже о нем http://lurkmore.ru/%D0%A1%D0%BB%D1%8E%D ... 1%83%D0%BA

Печально..

_________________
Ну? С богом, что ли? Одеваем!

Suum cuique


31 жовтня 2011, 12:57
Профіль WWW
Искатель
Аватар користувача

З нами з: 23 травня 2009, 23:33
Повідомлень: 643
Звідки: Ukraine
Повідомлення Re: Телепатія стане основним засобом зв'язку армії США
Продолжение.......

 Псевдолiкар сiє новi смертi
*** Журналiсти "Експресу" знову випередили мiлiцiю i роздобули новi вражаючi докази у "справi Слюсарчука" *** Мiлiцiя продовжує iмiтувати розслiдування *** Залишившись сам на сам з манiяком, ми вимушенi дiяти

Ми повиннi вибачитися за мимовiльну помилку: до цього понедiлка ми щиро вважали, що єдина освiта псевдолiкаря i псевдопрофесора Слюсарчука - муляр-штукатур.

Це не так. Насправдi його єдиний документ про освiту - диплом... швачки.

Дивлячись численнi сюжети, що заполонили телеефiри, про цю персону, ми нiяк не могли зрозумiти, чому дирекцiя Козятинського ПТУ всiляко "вiдхрещується" вiд свого вихованця? Адже вчителi, майстри цього закладу дуже добре пам'ятали Слюсарчука, бо вiн навчався в цьому училищi на штукатура-облицювальника-плиточника. А тут раптом правоохоронцям приходить офiцiйна вiдповiдь: Слюсарчук А.Т. училища не закiнчував.

На певному етапi це навiть змусило мiлiцiю думати, що псевдолiкар у цей час дiйсно навчався у Москвi, в медунiверситетi.
Ми помножили цю версiю, як то кажуть, "на нуль" пiсля того, як наша журналiстка Свiтлана Мартинець привезла з Москви оригiнальний лист про те, що Слюсарчук тут нiколи не навчася.

Виникало замкнуте коло: тут не закiнчував, а там -- не навчався. Ми розплутали i цю загадку. Її цiна - життя людини, яка швидше за все i допомогла цю загадку створити.

Отже, дирекцiя Козятинського училища майже не лукавила. Слюсарчук дiйсно не закiнчив ПТУ. Але вiн тут навчався. Три роки.
Як це так? А дуже просто. 2 жовтня 1989 року вiдповiдно до наказу №31 його переведуть до Червоноградського СПТУ-62.

Зображення
Викладачi дивуються, чому мiлiцiя настiльки пасивна

Тут, у Червоноградi, як i в Козятинi, псевдолiкаря пам'ятають добре. I старенька вчителька Марiя Степанiвна Климчак, яка,
пожалiвши сироту, забере його жити до себе додому i вже невдовзi попросить його геть, - ще жива. А попросила Слюсарчука з
однiєї причини: коли вiн з'явився тут, з обiйстя почали зникати речi...

"Слюсарчук, як бачив мене, то втiкав на другу сторону. Не люблю коли дiти байдикують: раз прийшов сюди, то вчися, а вiн
одягав халат, чiпляв на себе слухавку i з дипломатом вештався училищем у той час, як дiти навчалися. Не раз його, як ловив, то
змушував шкарпетки шити зi всiма або бiля майстра машинки пiдкручувати", - згадує В'ячеслав Спиридонович Швидкий, старший
майстер училища. Нинi вже не 62-го, а 11-го, його перейменували.

Майстром групи №74, де навчалися майбутнi швачки, була Iрина Павлiвна Вiтязь, нинi вже покiйна. Та про "гiпнози" Слюсарчука i "дипломат" тут пам'ятає ще багато вчителiв. Гiрко жартують, що тодi дипломат не кожен майстер мiг собi дозволити купити.

"Його покiйний директор хотiв за тi "гiпнози" виключити з училища. Вiн же й дiагнози тут ставив. I якщо, бувало, йому робили
зауваження, то казав, що "порчу" нашле", - згадує Володимир Андронович Масловський, тодiшнiй заступник директора.

В училищi майже не дивуються шахрайствам Слюсарчука-швачки. Кажуть, що вже й тодi, коли був малим, не хотiв анi вчитися, анi працювати, а прагнув лише дурити людей. Збирав на сеани в сусiднiм 55-му училищi людей, бо у своєму такi фокуси не проходили, й брав з вiдвiдувачiв грошi.

Зображення
Ось унiкальний документ: Слюсарчука зараховано до Червоноградського ПТУ. У групу №74 -- "швачкою"

Майбутню "швачку" мали б скерувати на роботу. Колись iз цим було строго. Всiх випускникiв працевлаштовували, але у випадку зi Слюсарчуком щось не спрацювало.

1 червня 1990 року, пiсля десяти мiсяцiв навчання, його випровадять iз училища "як такого, що закiнчив повний курс". Хлопчика-сироту, який навчався у групi швачок, пошкодують. У дипломi єдиний раз за всю iсторiю училища нашпишуть у графi професiя не "швачка", а "помiчник майстра".

I вiн розпочне свої жнива калiцтв та смертi серед людей. А в спецiнтернатi, де навчався Слюсарчук, у цей час трапляться дивнi речi. Буде знищено майже всi документи й вирвано сторiнки з книг наказiв. Й не лише вирвали сторiнки, де мало бути прiзвище
Слюсарчука, а й виправили дати дня та року народження. За новими даними, Слюсарчук "помолодшав" на три роки. Рiк
народження з 1971-го виправили на 1974-й. I дата народження змiнилася: з 9 на 19 травня. Одиничку доставили.

З того часу на усi офiцiйнi запити про те, чи навчався у цьому закладi громадянин України Слюсарчук Андрiй Тихонович, народжений 9 травня 1971 року, керiвництво начебто на пiдставi архiвних документiв вiдповiдатиме - нi. Як ви розумiєте, на пiдставi виправлених архiвних документiв.

Бiльше того, виправлених жiночою рукою. Людини, яка вiдповiдала за роботу з архiвом. Мабуть, можна припустити: вона щиро вiрила, що допомагає сиротi знайти свiй шлях у життi. Цiєю сиротою був Андрiй Слюсарчук. Жiнка не змогла перевiрити чи вчинила вона правильно. Коли правоохоронцi ще тодi, у далеких дев'яностих, уперше зацiкавилися Слюсарчуком, порушивши проти нього першу кримiнальну справу, вiн зрозумiв, що розв'язка може бути дуже швидкою.

Сьогоднi у нас немає прямих доказiв, що вiн думав у той момент. Але у нас є результат: за деякий час жiночку, що робила
виправлення в архiвних документах, знайшли... втопленою.

Цю справу за певний час закриють, вважаючи, що трапився нещасний випадок. Даремно. Боже, як даремно! Адже ця смерть могла стати останньою, якби...

Не стала. Псевдолiкар викрутився. I почав свої двадцятирiчнi смертельнi гастролi. Смертi людей, якi ставали учасниками його гри в лiкаря, переслiдуватимуть його невiдступно.

Одна iз жертв - Анна Шульц, 10 липня 1961 року народження, була заступником начальника державної податкової iнспекцiї. Її чин прирiвнювали до звання пiдполковника мiлiцiї.

Псевдолiкар знущався над молодою жiнкою пiвроку. Робив їй переливання кровi, ставив крапельницi, пiдв'язуючи їх до старої вiшалки, i колов невiдомi препарати. Жiнка померла.

"Сестра боялася того Слюсарчука панiчно. Вiн не впускав її до лiкарнi. Вiн мордував її на моїх очах. За кожну крапельницю
брав по п'ять тисяч доларiв", - п'ять рокiв пройшло, як Зоряна Iванчак вiддала свою старшу сестру Анну сирiй землi.

Нинi жiнка переконана: її сестру вбив псевдолiкар Слюсарчук.

"Слюсарчук проводив на моїй сестрi експерименти. Приходив i казав, що буде "ловити метастази нинi на животi, а завтра - на
ногах". Пiд час того "лiкування" мiняв свою думку й наказував, аби Анна переверталася на живiт, бо "метастази уже в хребтi", i йому потрiбно колоти туди.

Анна плакала, як вона бiдна плакала вiд болю. Вона не могла повернутися, у неї опух хребет. Той нелюд сколов її так, що
живого мiсця не було", - Зоряна й досi не може пробачити собi, що слухала тодi Анну i її чоловiка, не вирвала з рук того псевдолiкаря й силомiць не вiдвезла старшої сестри до лiкарнi.

Розум вiдмовляється вiрити у подiбне. Спогади Зоряни Iванчак не просто страшнi. "Вiн робив Аннi якiсь уколи у руки, ноги, живiт, голову. Кричав, що ловить метастази. Якщо я просила так не робити, то кричав, аби я не лiзла у його справи, бо вiн "лiкар", знає, що робить", - Зоряна каже, що до хати "лiкувати сестру" привiв Слюсарчука чоловiк її сестри, санiтар моргу з медiнституту.

"Сестра не лiкувалася у жоднiй державнiй лiкарнi. Я не знаю, де їй ставили дiагноз "пухлина". Й не знаю, чи була вона у неї взагалi. До появи Слюсарчука вона ходила, все робила, приходила до мене. А як вiн з'явився й почав ставити їй крапельницi й робити переливання кровi, їй ставало все гiрше i гiрше. Й дуже скоро сестра злягла. Вона не могла самостiйно ходити. Я сидiла бiля неї постiйно й бачила все. На моїх очах вiн брав грошi. Я кричала, я просила чоловiка Анни зупинитися. Вiн до останнього вiрив, що має справу з лiкарем".

Лише за крапельницi Слюсарчук взяв у родини покiйної 50 тисяч доларiв. Пiсля смертi Аннин чоловiк продав хату. За 120 тисяч доларiв. Сказав Зорянi, що мусить це зробити, бо заборгував суму за "лiкування" дружини "дохтуру Слюсарчуку".

Доктор спробує прийти на похорон своєї жертви. Сестра стане на порозi i кричатиме: "Ти - сатана, згинь, падлюко!" I скаже, що ненавидить його всiм серцем. I назве його вбивцею своєї сестри.

Анна Шульц того вже не почує. Цього дня її душа полетить на небо... Туди, де лiкарськi дипломи вже значення не матимуть.

Якi препарати псевдолiкар вводив жiнцi у кров? Що за таблетки їй давав? Що колов у голову? На цi питання мають дати вiдповiдь
правоохоронцi. Так, як i на iншi. Але вони чомусь не поспiшають. Чи чекають нових жертв? Невже навiть смерть колеги-держслужбовця не зачiпає їхньої честi?

Зображення
Журнал випуску. До уваги мiлiцiї - прошитий

...Жовтень 2011 року. Ми вперше розповiли громадськостi про псевдолiкаря, який калiчить та вбиває людей упродовж 20 рокiв. Ми допомогли мiлiцiї, переконавши людей дати свiдчення, хоча вони дуже боялися це робити. Ми подали їх реальнi прiзвища i фотографiї, ризикуючи їх життями.

Ми переконали потерпiлих приїхати до мiлiцiї i написати заяви. Хоча вони й досi впевненi, що саме мiлiцiя покриває афериста Слюсарчука. Ризикуючи життям журналiстки, ми привезли документи з Росiї, якi ще раз пiдтвердили: Андрiй Слюсарчук, лауреат державної премiї, яку цьогорiч, у вереснi, дав йому Президент України Вiктор Янукович, та власник атестата "професора нейрохiрургiї", який у червнi 2010 надав йому мiнiстр освiти України Дмитро Табачник, - пройдисвiт i шахрай.

Ми готовi надати мiлiцiї новi свiдчення, ми готовi переконати нових жертв дати свiдчення. Але мiлiцiї це, схоже, не потрiбно.

Листопад 2011 року. Слюсарчук й досi на волi. Правоохоронцi стверджують, що застосували до нього примусовий привiд. Тобто раз не йде до мiлiцiї сам, його приведуть. Коли? А як знайдуть!

Тим часом камери тележурналiстiв фiксують, як псевдолiкар роз'їжджає країною на дорогих iномарках.

Правоохоронцi сьогоднi порушили лише одну кримiнальну справу - з приводу пiдробки документiв. Але чомусь не порушують щодо шахрайства, незаконної лiкарської дiяльностi та замаху на розтрату бюджетних коштiв.

Справи, розслiдування яких при наявних матерiалах можна завершити за двадцять чотири години, мiлiцiя не порушує.

У приватних розмовах високопосадовi офiцери щиро радять нам пересуватися лише з охороною, вжити максимальних
заходiв безпеки. А офiцiйно вони не роблять нiчого.

Вони залишають нас, журналiстiв, нас, людей, один на один з манiяком-убивцею.

Тому ми чекаємо лише до 9-ої ранку понедiлка, 14 листопада.

А потiм починаємо дiяти по-iншому.

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК

http://expres.ua/main/2011/11/10/53698



Псевдолікаря Слюсарчука («Доктора Пі») заарештовано у Києві
Сенсацiйне розслiдування журналiстiв газети "Експрес" щодо дiяльностi Андрiя Слюсарчука -- людини, яка ще донедавна називала себе "видатним нейрохiрургом, професором", людини, що стала у вереснi лауреатом державної премiї, людини, вiдомої також за назвою "Доктор Пi" -- досягнуло кульмiнацiї.

У понедiлок вранці, завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, псевдолiкар Слюсарчук був затриманий у Києвi.

"Я вас чекав давно" -- це єдинi слова, якi вiн сказав, коли наручники клацнули на його зап'ястях.

http://expres.ua/news/2011/11/14/53993

Проти псевдолікаря Слюсарчука (Доктора Пі") порушено ще одну справу
Щойно стало відомо, що проти «Доктора Пі» Андрія Слюсарчука порушено вже другу кримiнальну справу -- цього разу за статтею "Шахрайство" (перша кримiнальна справа порушена за статтею 358 ККУ "Пiдробка документiв...").
Як повідомлялося раніше, під час свого резонансного шеститижневого розслідування журналісти «Експресу» встановили, що в Андрія Слюсарчука немає жодної медичної освіти, усі його медичні дипломи – підроблені. Журналісти стверджують, що результатом діяльності псевдолікаря стало каліцтво десятків обдурених ним людей, а також --щонайменш три смертельні випадки.
Сьогодні сенсацiйне розслiдування журналiстiв газети "Експрес" щодо дiяльностi Андрiя Слюсарчука -- людини, яка ще донедавна називала себе "видатним нейрохiрургом, професором", людини, що стала у вереснi лауреатом державної премiї, людини, вiдомої також за назвою "Доктор Пi" -- досягнуло кульмiнацiї: завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, псевдолiкар Слюсарчук був затриманий у Києвi.
"Я вас чекав давно" -- це єдинi слова, якi вiн сказав, коли наручники клацнули на його зап'ястях.

http://expres.ua/news/2011/11/14/53996

У парламенті пролунала заява про "наймасштабнішу аферу за усі роки незалежності"
Сьогодні, виступаючи з трибуни парламенту, народний депутат України Ярослав Кендзьор виголосив заяву так званій у «справі Слюсарчука», яка шокувала присутніх.
Депутат, зокрема, звернув увагу своїх колег на аферу, котру він назвав «наймасштабнішою провокацією за 20 років незалежності України». Такою провокацією пан Кендзьор вважає діяльність так званого професора-нейрохірурга, «геніального» чоловіка з "геніальними" здібностями Андрія Слюсарчука, котрого викрили у своєму спецрозслідуванні журналісти газети «Експрес».
Я. Кендзьор: «Журналісти розповіли про цього авантюриста, який має освіту на рівні ПТУ і спеціальність маляра-штукатура, але називає себе «нейрохірургом» і звідкілясь, як стверджують журналісти у своєму розслідуванні, переважно із Москви, привозить різні психотропні препарати, лікує ними та робить процедури людям. Автори розслідування наводять приклади відвертого вбивства людей внаслідок тих процедур.
Тобто на теренах Львівщини, в інших областях України псевдохірург використовує всю цю авантюру лишень для здирства величезних грошей у невиліковно хворих людей, а здорових навпаки залякує присутністю в їхньому організмі якихось також міфічних невиліковних хвороб, і збагачується у такий спосіб».
Я. Кендзьор відзначив, що, як пишуть журналісти газети "Експрес", Слюсарчук 13 років ходив на допити, був на підписці про невиїзд, його кілька разів оголошували у кримінальний розшук, а журналістське розслідування доводить, що діяльність псевдолікаря «кришується» міліцією, прокуратурою, Службою безпеки.
Адже, незважаючи на величезний обсяг інформації про злочинну діяльність Слюсарчука, правоохоронні органи займаються будь-чим, тільки не профілактикою нашого суспільства, не припинення діяльності такої небезпечної особи, якою є псевдохірург, псевдопрофесор і псевдовчений.
І ще на один факт звернув увагу народний депутат – на фальшиві дипломи Слюсарчука про закінчення Московського і Вінницького медінститутів, а також на те, що єдиним справді нефальшивим є лише одно посвідчення - професора, котре йому видало Міністерством освіти України під керівництво «славнозвісного товариша Табачника»

http://expres.ua/news/2011/10/21/52437

_________________
Ну? С богом, что ли? Одеваем!

Suum cuique


14 листопада 2011, 17:54
Профіль WWW
Искатель
Аватар користувача

З нами з: 23 травня 2009, 23:33
Повідомлень: 643
Звідки: Ukraine
Повідомлення Re: Телепатія стане основним засобом зв'язку армії США
Завтра суд визначить подальшу долю псевдолікаря Слюсарчука ('Доктора Пі')
Як щойно стало відомо, завтра Галицький суд міста Львова у відкритому засіданні визначить кінцевий запобіжний захід щодо псевдолікаря Слюсарчука.
Як відомо, учора сенсацiйне розслiдування журналiстiв газети "Експрес" щодо дiяльностi Андрiя Слюсарчука – людини, яка ще донедавна називала себе "видатним нейрохiрургом, професором", людини, що стала у вереснi лауреатом державної премiї, людини, вiдомої також за назвою "Доктор Пi" – досягнуло кульмiнацiї:
завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, псевдолiкар Слюсарчук був затриманий у Києвi.
"Я вас чекав давно" —це єдинi слова, якi вiн сказав, коли наручники клацнули на його зап'ястях.
Дещо згодом стало відомо, що проти «Доктора Пі» Андрія Слюсарчука порушено вже другу кримiнальну справу – цього разу за статтею "Шахрайство" (перша кримiнальна справа порушена за статтею 358 ККУ "Пiдробка документiв...").
Увечері ж спецзагін "Беркуту" доставив псевдолікаря Слюсарчука в управління УМВСУ у Львівській області.
На вході в управління міліції, у лічені секунди, коли Слюсарчука виводили з авто, журналістка газети "Експрес" Світлана Мартинець встигла поставити Слюсарчуку запитання: "Андрію, хто був першою жертвою?" Відповідь "професора" була доволі нестриманою: "Пішла ти на х..".
Як повідомлялося раніше, під час свого резонансного шеститижневого розслідування журналісти «Експресу» встановили, що в Андрія Слюсарчука немає жодної медичної освіти, усі його медичні дипломи – підроблені. Журналісти стверджують, що результатом діяльності псевдолікаря стало каліцтво десятків обдурених ним людей, а також – щонайменш три смертельні випадки.

http://expres.ua/news/2011/11/15/54060

_________________
Ну? С богом, что ли? Одеваем!

Suum cuique


15 листопада 2011, 18:41
Профіль WWW
Искатель
Аватар користувача

З нами з: 23 травня 2009, 23:33
Повідомлень: 643
Звідки: Ukraine
Повідомлення Re: Телепатія стане основним засобом зв'язку армії США
Для прочтения кликать по спойлерах

 Як арештовували псевдолікаря “доктора Пі” (фоторепортаж)
Зображення

Галицький районний суд Львова пiдтримав подання слiдчого й обрав для псевдопрофесора Андрiя Слюсарчука запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою на час слiдства.

До примiщення суду, автозак з затриманим доктором Пi приїхав о 9 годинi 40 хвилин. Цього разу Андрiй Слюсарчук був вже без загадкового бандажу на головi, з яким з'явився у судi в середу. Встиг переодягнути й светер.

Перед судовим засiданням п'ятеро правоохоронцiв завели афериста в кабiнети попереднього утримання, на час поки в судi визначалися з головуючим у справi. За декiлька хвилин в канцелярї суду журналiстiв повiдомили, що цю резонансну справу слухатиме суддя Андрiй Романович Курилець.

У залi судового засiдання нiде було яблуку впасти, понад десяток телекамер провiдних каналiв України, два десятки журналiстiв. Ось у зал заводять й Андрiя Слюсарчука, вiн виглядає втомленим, неголений й переляканий. Кудись зникло ще вчорашня самовпевненiсть й нахабнiсть За ним заходить адвокат затриманого, слiдчi мiлiцiї й прокурор.

Суддя починає засiдання з читання подання слiдчих, котрi просять обрати для Андрiя Слюсарчука запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою. У поданнi були вказанi й паспортнi данi псевдопрофесора. Не забув головуючий у справi поцiкавитися і його станом здоров'я.

Щойно Андрiй Курилець завершив зачитування подання, як Андрiй Слюсарчук звернувся до головуючого.

-- Ваша честь. Я не народився у мiстi Житомирi.

-- А де? Не без здивування перепитав головуючий. Адже у його паспортi вказано, що мiсце народження -- Житомир.

-- Менi складно сказати, якраз зараз це виясняю, бо минуло 30 рокiв. Я не знаю. Сам я є уродженцем Азербайджану, жив в мiстi бiля Баку i в дитинствi його покинув. Зараз ми бiльш-менш уточняємо данi моєї iсторичної бiографiї, -- заявив "доктор Пi" йдалi продовжував шокувати присутнiх у залi.

Ця заява була черговою брехнею псевдопрофесора, адже слiдство вже встановило, що Слюсарчук народився у пологовому будинку Житомира, його мама досi жива.

Незрозумiлим виявилося, i де живе Слюсарчук. Мiсце свого проживання вiн зазначив Київ, вулицю Тимошенка,18 квартира 181.Яку, як вiн стверджує, знiмає та живе разом iз подругою.

-- А як виможете пояснити те, що в матерiалах справи є лист з пошти, яким повернули повiстку слiдчого, про те, що в будинку за вказаною адресою є тiльки 124 квартири, запитав суддя?

-- Нi там є 181 квартира. Це помилка пошти, там четвертий пiд'їзд, там 185 квартир.

-- А що у вас зi станом здоров'я?

-- Пухлина мозку, -- просто вiдповiв Слюсарчук.

-- А довiдка про iнвалiднiсть у вас є, -- запитав прокурор?

-- Я її не виробляв, хоч при такому захворюваннi її дають. Але у мене вдома є документи, -- вiдповiв затриманий.

Але такi "сенсацiї" не вплинули на суддю, вiн продовжував вести засiдання.

Слово взяв прокурор. Вiн пiдтримав подання слiдчих, заявивши, що злочини, котрi iнкримiнуються псевдопрофесору, доволi серйознi, по статтях КК йому загрожує позбавлення волi термiном до восьми рокiв. А те що до слiдства звертаються i продовжують звертатися громадяни з приводу шахрайства Слюсарчука, дає пiдстави вважати, що його дiї можуть бути переквалiфiкованi в бiк складнiших статей.

Також з матерiалiв справи випливає, що можуть бути й iншi особи, причетнi до скоєння злочинiв, оскiльки те, що чинив Слюсарчук, вiн не мiг би зробити одноособово! Також, за словами прокурора, затриманий може впливати на свiдкiв у справi.

"Тому прошу обрати мiру запобiжного заходу Андрiю Слюсарчуку виглядi взяття пiд варту", -- пiдсумував прокурор.

Для псевдопрофесора цi слова були шоком. Якщо ще на початку засiдання Слюсарчук мав надiю, що його звiльнять, то пiсля слiв прокурора виглядав морально подавленим й шокованим. Коли цитували факти злочинних дiй, якi йому iнкримiнують, присiдав та бурмотiв:"Це жах".

-- Цього не може бути. Я не вчиняв цих злочинiв. -- крикнув Андрiй Слюсарчук, А на очах з"явилися навiть театральнi сльози.

Адвокат Андрiя Слючарчука попросила суд не арештовувати його пiдзахисного. Бо, мовляв, реєстрацiя у нього є.

-- Прошу мене звiльнити, -- благав затриманий. Щоб я мiг на волi себе захистити.

Через 20 хвилини судового засiдання суддя пiшов до нарадчої кiмнати. З залу, у кайданках вивели й псевдопрофесора.

Суддi знадобилося 30 хвилин, щоб пiдготувати постанову: "Розглянувши подання слiдчого, заслухавши думку прокурора про доцiльнiсть обрання мiрою запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту, заслухавши думку захисника про вiдхилення подання слiдчого, ознайомившись з матерiалами справи, враховуючи особу Слюсарчука, його сiмейний стан, спосiб життя та працi, стан здоров'я, те, що останнiй пiдозрюється у вчиненнi злочинiв, за якi передбачене покарання у виглядi позбавлення волi на строк до восьми рокiв, може перешкоджати встановленню iстини по справi, переховуватися вiд слiдства та суду, оскiльки на виклики слiдчого не з'являвся, чинив опiр при виконаннi постанови слiдчого про його привiд, проживає в квартирi, яку орендує, не має фактично постiйного мiсця проживання, суд приходить до висновку, що подання пiдлягає до задоволення. Слюсарчуку слiд обрати запобiжний захiд у виглядi взяття пiд варту.

Керуючись статтями: 148, 149, 155, 165 зi значком 1, 165 зi значком 2 КПК України, суд постановив -- подання задовiльнити, обрати Слюсарчуку Андрiю Тимофiйовичу запобiжний захiд у вигляддi взяття пiд варту з утриманням у Львiвському слiдчому iзоляторi. Контроль за виконанням данної постанови покласти на начальника вiддiлу СУ ГУМВС України у Львiвськiй областi, Кучерявого. Постанова може бути оскаржена до апеляцiйного суду Львiвської областi протягом трьох дiб з дня її проголошення. Судове засiддя оголошене закритим".

Псевдолiкаря "закрили. Тепер вже надовго!

Зображення
Псевдопрофесора заводять у зал суду

Зображення
Представник прокуратури дуже серйозний

Зображення
Нарада слiдчої групи

Зображення
суддя зачитує своє рiшення

Зображення
вирок не сподобався

Зображення
У СIЗО...

Зображення
.. за грати й надовго!

Як повідомлялося раніше, псевдолiкар Слюсарчук, завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, цього понеділка був затриманий у Києвi.

"Я вас чекав давно" —це єдинi слова, якi вiн сказав, коли наручники клацнули на його зап'ястях.

Дещо згодом стало відомо, що проти «Доктора Пі» Андрія Слюсарчука порушено вже другу кримiнальну справу – цього разу за статтею "шахрайство" (перша кримiнальна справа порушена за статтею 358 ККУ "Пiдробка документiв...").

Увечері ж спецзагін "Беркуту" доставив псевдолікаря Слюсарчука в управління УМВСУ у Львівській області.

На вході в управління міліції, у лічені секунди, коли Слюсарчука виводили з авто, журналістка газети "Експрес" Світлана Мартинець встигла поставити Слюсарчуку запитання: "Андрію, хто був першою жертвою?" Відповідь "професора" була доволі нестриманою: "Пішла ти на х..".

Під час свого резонансного шеститижневого розслідування журналісти «Експресу» встановили, що в Андрія Слюсарчука немає жодної медичної освіти, усі його медичні дипломи – підроблені. Журналісти стверджують, що результатом діяльності псевдолікаря стало каліцтво десятків обдурених ним людей, а також – щонайменш три смертельні випадки.

http://expres.ua/main/2011/11/17/54221


 ЦЕ ПРОСТО ШОК! ПСЕВДОЛIКАР УБИВАЄ ДИТИНУ СВЯЩЕНИКА!
*** Новий сенсацiйний поворот у справi псевдолiкаря Слюсарчука *** Людина без нiякої медичної освiти, але з розпаленою хворобливою уявою таки взяла до рук скальпель *** Пiсля хiрургiчної операцiї на мозку дитини, що її цей нелюд нелегально проводив у непристосованому примiщеннi районної лiкарнi, трирiчний Данилко Прокопчук помер

- Я - професор! Я - авторитет!

Вiн кричав це в обличчя розгубленим медикам районної лiкарнi, котрi не знали, як дiяти в цiй ситуацiї. Вiн був збуджений, махав руками, вимагав негайно готувати операцiйну. Фраза "Побiйтеся Бога, це ж дитина", видається, вивела його з рiвноваги.

- Навiщо вам Бог, якщо тут я - професор, - аж сичав у вiдповiдь.

На календарi було 9 сiчня 2010 року. Слюсарчук вiдверто говорив неправду, бо на атестатi професора, який йому видадуть на пiдставi сфальсифiкованих документiв, стоятиме дата 17 червня 2010 року.

Мiсто Кременець Тернопiльської областi. Центральна районна лiкарня. Операцiйна.

...За дверима цiєї операцiйної - псевдолiкар Слюсарчук убив дитя. Данилковi Прокопчуку було лише три рочки. Хлопчик бавився i впав. У лiкарнi поставили дiагноз: закрита черепно-мозкова травма.

Зображення
Цей документ -це вирок.

...Сьогоднi дверi операцiйної замкненi. Намагаюся зрозумiти, що все навколо -- не сон. Серцем прагну збагнути те, що вiдбувалося тут. Бо повiрити в таке страшно.

...За дверима цiєї операцiйної шахрай i псевдолiкар Слюсарчук провiв три операцiї на мозковi маленького хлопчика. Результат операцiї запис у журналi №12 за 20.01.2010 р.: дитина померла. У графi "хiрург" -- "проф. Слюсарчук".

Уперше менi так важко писати. Так важко знайти слова, аби описати те, що тут вiдбувалося.

Асистентами псевдолiкаря пiд час нейрохiрургiчної операцiї на мозку дитини були справжнi провiднi хiрурги районної та обласної лiкарень. Можливо, хтось iз них i врятував би Данилка. Та вони були лише асистентами шахрая, котрий вирiшив розважитись, вдаючи iз себе "видатного нейрохiрурга".

...Я була там минулої п'ятницi, серце й досi крає бiль: "Як?! Як ми допустили таке?! Як допустили вбивство дитини? Що з нами сталося?"

Але правда нещадна: катом дитини стали шахрай та шахраї, якi всi цi роки покривали його, щоби заробляти. Покривали його "липовi" дипломи, це знаряддя вбивства дiтей. Бо тi посадовцi, якi знали, що Слюсарчук -- не лiкар, мимоволi стали спiвучасниками вбивства дитини.

...Данилко був сином священика. На операцiю, щоби морально пiдтримати родину хлопчика, приїхали отцi з Почаєва. Вони благословили "професора Слюсарчука". Накладаючи хрест на псевдолiкаря, служителi церкви не знали, що благословляють на операцiю не лiкаря, а шахрая, котрий видавав себе за лiкаря i став убивцею дитини. Не знав цього i батько дитини, який готовий був померти сам, аби лишень його маленький син жив.

Не знали священики, що благословляють на вбивство хлопчика, якщо хочете, служителя сатани. Бо це вiн, Андрiй Слюсарчук, два мiсяцi тому пiд час зустрiчi кричатиме менi в обличчя: "Я не вiрю в Бога! Бога нема! Нема!"

...Сiчень 2010 року. 16 днiв з життя малої дитини. 16 останнiх днiв. За цей час Данилко, який упав зi стiльчика й мав закриту черепно-мозкову травму, перенiс чотири операцiї. Три з них проводив Слюсарчук. Це засвiдчують документи. Оперував особисто.

Ми вiдтворили тi останнi днi з життя маленького хлопчика.

...6 сiчня. До районної лiкарнi привезли трирiчного малюка. Дитя було непритомним. Мама готувала Святу вечерю, маленький син крутився бiля неї i впав на пiдлогу з дитячого крiселка. Всi й досi дивуються: висота невелика, а дитятко зомлiло. Лiкарi поставлять дiагноз: закрита черепно-мозкова травма, набряк мозку, крововиливи.

"Стан дитини був дуже важким, тому ми викликали санавiацiю та спецiалiстiв з областi", - згадує Галина Старик, дитячий лiкар. Роман Сагайдак, обласний нейрохiрург, який приїхав до Кременця з Тернополя разом iз анестезiологом Iриною Блажевич, прооперував маленького того ж дня. Та пiсля операцiї стан хлопчика не покращувався. Лiкарi знову i знову телефонували в область.

"Це єдиний випадок за всю iсторiю нашої лiкарнi, коли до одного хворого п'ять разiв викликали санавiацiю. Ми просили батька до слiз, аби дозволив вiдправити сина до областi. Пояснювали, що тут ми його не зможемо врятувати, бо у нас навiть немає томографа", - Iгор Бакулiч, лiкар-куратор Данилка, не може забути цiєї дитини.

Цього малого хлопчика, що помер у районнiй лiкарнi, вже нiколи не зможе забути жоден iз лiкарiв. Хiрурги, невропатологи, окулiсти, реанiматологи, завiдувачi вiддiленнями i звичайнi лiкарi - вони всi були на консилiумi, де "головним професором" у порятунку дитини прагнув стати псевдолiкар Слюсарчук.

"Я помiтив, що Слюсарчук пiд час операцiї тримав скальпель не так, як тримають хiрурги. Вони тримають його, як художник олiвець, а вiн - як ото рiзник тримає ножа", - хмурнiє Роман Костiв, завреанiмацiїї цiєї лiкарнi.

Тут сьогоднi чорнi як хмари багато лiкарiв. Є й такi, що вiдвертаються, не хочуть говорити i згадувати. Бо сьогоднi жоден iз них не може сказати, як трапилося, що псевдолiкаря Слюсарчука допустили до операцiйного блоку, де боровся за життя маленький хлопчик. Кажуть, що то батько дитини його привiв сюди.I саме вiн наполiг, аби оперував Слюсарчук...

Шахрай переконав згорьованого батька, що дитину не потрiбно вiдправляти анi до областi, анi до столицi. Переконав, що сам прооперує i вилiкує хворого. Батько повiрив. На жаль, повiрив...

"Менi рекомендували його як великого лiкаря. Ми шукали його дуже довго. Я знав, що про нього багато й на телебаченнi говорять як про великого професора", -- отець Георгiй, довiряючи життя власного сина псевдолiкаревi, тодi не знав, що має справу зi шахраєм.

Зображення
У цьому прошитому журналі задокументовано страшний злочин: убивство псевдолікарем трирічної дитини.

...9 сiчня бездипломний убивця дитини взяв у руки хiрургiчний скальпель. Мозок маленької голiвки вже був оголеним. Трепанацiю зробив пiд час першої операцiї нейрохiрург Сагайдак. Саме вiн й буде асистентом псевдолiкаря на цiй операцiї дев'ятого числа. Анестезiологом був Iгор Бакулiч, лiкар-куратор...

"Слюсарчук усiм казав, що вiн -- вiдомий професор. Ось тут на столi лежали його посвiдчення професора, вiдрядження начебто з Республiканського центру екстреної медичної допомоги та рапорт iз цього центру. Подiбнi документи мають i лiкарi, якi приїжджають з обласної санавiацiї. Та й як ми могли його перевiряти: вiн професор чи нi, документи справжнi чи нi?" - Роман Костiв згадує, як зробив якось зауваження в присутностi колег, що Слюсарчук - поганий практик, i став для того ворогом на цi кiлька днiв.

...13 сiчня. Люди сiдали до Святої вечерi. А в операцiйному блоцi районної лiкарнi знову скоювали страшний злочин. Трирiчного Данила Прокопчука оперував псевдолiкар Слюсарчук А.Т. Вдруге. На цей раз асистентом був уже не обласний нейрохiрург, а районний - Iгор Джоджик, нинi завхiрургiї.

"Що тут творилося, ви навiть не уявляєте. Слюсарчук прилетiв до лiкарнi на гелiкоптерi. З ним увесь час був його помiчник iз машиною. Вiн увесь час бiгав кудись, розмахував руками, говорив по телефону. Священикiв було дуже багато - вони його благословляли на операцiю", - так говорять у кулуарах лiкарi.

"Мене здивували препарати, якi виписував малому той професор Слюсарчук. Такi дози, що дорослу людину можна вбити. Ми всi розумiли, що хлопчик помирає, але давати тi дози означало свiдомо вбити те дитя, - згадує Костянтин Буковський, невропатолог. Каже, що тих доз малому тодi таки не дали. Нiхто не пiдписався. Й додає, що це були психотропнi препарати. - Один в один як тi (що ви показували на фотографiї у газетi) рецепти Слюсарчука, якi вiн виписував хлопчинi з Iршави".

...20 сiчня. Люди пили святу Йорданську воду. А в операцiйнiй палатi районної лiкарнi чинили святотатство. Той, хто не вiрить у Бога, хто не має жодного диплома лiкаря, на рахунку якого - сотнi покалiчених i десятки смертей, знову тримав скальпель над голiвкою беззахисної дитини.

Асистентом пiд час третьої операцiїї на головному мозку трирiчного Данилка Прокопчука, де, як i на двох попереднiх, оперував псевдохiрург Слюсарчук, був районний хiрург Бригiдир. Анестезiолог -- завреанiмацiї Роман Костiв.

У попереднiх результатах операцiй чергова медсестра нiчого не запише. А в цiй, останнiй, у графi "результат операцiї" виведе чiтко: "помер"...

...Пiд час розслiдування дiянь псевдолiкаря нас, звиклих до всього журналiстiв, уражало багато що.

Розум вiдмовлявся вiрити, що ось так запросто вихованець iнтернату з дипломом ПТУ експериментував над людьми, манiпулюючи їх свiдомiстю, здоров'ям i життям. Аферист лякав їх смертельними дiагнозами, виписував на тi неiснуючi дiагнози лiки, якi оцiнював у тисячi доларiв. Робив переливання кровi у пiдсобках примiщень, через крапельницi вливав якiсь невiдомi медичнi препарати.

Чому люди вiрили псевдолiкаревi? Вiрили, бо безвихiдь була. Бiда була. А вiн знав, що людина в бiдi - беззахисна. I користався з того. Бавився. У "великого дохтура". А люди ставали калiками i помирали вiд тих його "дохтурських" забавок по-справжньому.

Ми дивувалися цинiзмовi правоохоронцiв та прокуратури, якi, знаючи, що це не лiкар, а шахрай iз "липовими" дипломами, дозволяли йому коївати все новi i новi злочини.

Розслiдуючи, ми бачили, як iз дрiбного шахрая, що починав зi сеансiв "гiпнозу й екстрасенсорики", гастролюючи райцентрами i селищами й видурюючи у людей грошi, вирiс небезпечний рецидивiст.

Ми дiзнавалися щораз бiльше. I все ж у деякi речi ми вiдмовлялися вiрити. Тим паче, що вони нiяк не знаходили пiдтвердження.

Рiч у тiм, що ще з самого початку у нас з'явилася iнформацiя: псевдолiкар робив операцiї у лiкарнях. Ми не вiрили у таке. В гуртожитку, пiдсобних примiщеннях, у хатах, квартирах -- цi експерименти шахрая-псевдолiкаря ми задокументували. Але у... державних лiкарнях? Ми слухали думки вiдомих лiкарiв. Однi казали, що цей "псевдонейрохiрург" не вiзьме скальпеля у руки й не "полiзе" оперувати. Побоїться. Лише дехто скрушно хитав головою: вiзьме. Вiзьме, бо для нього людське життя - нiщо.

Ми аналiзували. Сперечалися. Нi. Такого не може бути. Не вiрили, бо ж перевiряли цю iнформацiю. У кожнiй областi. Надсилали запити, й кожен начальник управлiння охорони здоров'я кожної з областей України дав нам вiдповiдь: Слюсарчук не оперував нiде.

Сьогоднi ми мусимо визнати знову: ми помилилися вдруге.

Вперше тодi, коли засумнiвалися й заледве не повiрили директоровi Козятинського ПТУ, що "Слюсарчук у них не навчався". Бо тодi ми не знали, що директоровi це вигiдно: адже документи щодо учня його ПТУ знищили. I що вiн мав сказати? Засвiдчити власну недбалiсть? Та й директор майже не збрехав: Слюсарчук на штукатура у нього не довчився. Перевели до Червонограда. Там на швачку якось довчили.

I ось знову. Цього разу наша помилка в тому, що повiрили у наданi начальниками управлiнь охорони здоров'я офiцiйнi письмовi вiдповiдi на нашi запити. Деякi з них нахабно зазначили у своїх вiдповiдях вiдверту неправду -- про те, що лiкар Слюсарчук у них нiколи не оперував людей.

Оперував. Нелегально.

Вони збрехали, бо, мабуть, рятували свої. Збрехали, бо цiна правди надто висока - смерть i калiцтва людей. Це - результат операцiй, якi проводив в операцiйних блоках їхнiх лiкарень псевдолiкар i "генiальний професор-нейрохiрург" Слюсарчук. Ми вже сьогоднi знаємо, що пiд ножем рiзника Слюсарчука у державних лiкарнях України помре не лише хлопчик Данилко.

...Коли ми зранку надали мiлiцiї повну i вичерпну iнформацiю про цей випадок, вони спочатку нам не повiрили. Перевiрили ретельно. Помилки не було. I, починаючи з того моменту, вони, як видається, зрозумiли все. I ми їм вдячнi за це.

I вже за три години пiсля нашої розмови спецiальна група оперпрацiвникiв вилучала документи i проводила допити. Втрачати не можна було анi хвилини. Бо зникли останнi сумнiви — на волi розгулює манiяк.

...Я нiколи не бачила трирiчного хлопчика, сина сiльського священика, названого на честь пророка Даниїла, який пiсля операцiй псевдолiкаря Слюсарчука помер торiк у святi вечори.

Сьогоднi ми звертаємось до прокурорiв, мiнiстрiв, мiлiцiонерiв, чиновникiв, професорiв, усiх тих, хто 20 рокiв покривав i покриває псевдолiкаря Слюсарчука, - запам'ятайте смерть цiєї дитини.

Запам'ятайте: вина у смертi цього хлопчика нинi на кожному з вас.

...Данилко Прокопочук. 17.04.2006 - 22.01.2010 - цi дати викарбуванi на хрестi маленької могили. Хай їх запам'ятає кожен покровитель Слюсарчука.

Цiєї смертi ми не пробачаємо нiкому.

Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК

P.S. Ми звертаємось до всiх потерпiлих у результатi незаконної лiкарської дiяльностi - не мовчiть!
Телефонуйте: (032) 297-47-33, (032) 297-47-01.
Уже можна не боятися.
Кожне ваше свiдчення вiдновлює справедливiсть.

http://expres.ua/main/2011/11/17/54202


 Доктор Пі влаштував у суді справжній цирк (фоторепортаж)
Зображення

Доктор Пі, якого вивели з "автозаку", категорично відмовився заходити в приміщення суду. Він повис на руках конвою, а ногами намагався впертись у двері до суду. Він кричав, що його болить голова. Його голова цілком перемотана якимось невідомим матеріалом. можливо, це зроблено у рамках додаткових заходів безпеки.

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

За свідченнями очевидців, Доктор Пі театрально намався вдати із себе важкохвору людину.
У найближчі хвилини має розпочатись історичне судове засідання, на якому Доктору Пі Андрію Слюсарчуку, якого уже назвали найвидатнішим аферистом століття, буде обрано кінцевий запобіжний захід.
Двадцять хвилин тому конвой автозаком доставив до Галицького суду міста Львова псевдолікаря Андрія Слюсарчука. Його розмістили у кімнаті тимчасового утримання, оскільки подання від міліції, на підставі якого має розпочатись судове засідання, як стверджують у канцелярії, ще у суд не надійшло. На судовому засіданні має бути визначено кінцевий запобіжний захід.
У понедiлок, завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, псевдолiкар Слюсарчук був затриманий у Києвi.
"Я вас чекав давно" —це єдинi слова, якi вiн сказав, коли наручники клацнули на його зап'ястях.
Дещо згодом стало відомо, що проти «Доктора Пі» Андрія Слюсарчука порушено вже другу кримiнальну справу – цього разу за статтею "Шахрайство" (перша кримiнальна справа порушена за статтею 358 ККУ "Пiдробка документiв...").
Увечері ж спецзагін "Беркуту" доставив псевдолікаря Слюсарчука в управління УМВСУ у Львівській області.
На вході в управління міліції, у лічені секунди, коли Слюсарчука виводили з авто, журналістка газети "Експрес" Світлана Мартинець встигла поставити Слюсарчуку запитання: "Андрію, хто був першою жертвою?" Відповідь "професора" була доволі нестриманою: "Пішла ти на х..".
Під Львівським обласним управлінням міліції зібрались десятки журналістів, що очікували на прибуття конвою, який етапував із Києва найвидатнішого афериста за усі роки незалежності, псевдолікаря Андрія Слюсарчука (Доктора Пі). Наш кореспондент, що перебував на місці події, налічив щонайменше десять телевізійних камер усіх провідних телеканалів України.
Як повідомлялося раніше, під час свого резонансного шеститижневого розслідування журналісти «Експресу» встановили, що в Андрія Слюсарчука немає жодної медичної освіти, усі його медичні дипломи – підроблені. Журналісти стверджують, що результатом діяльності псевдолікаря стало каліцтво десятків обдурених ним людей, а також – щонайменш три смертельні випадки.

http://www.expres.ua/main/2011/11/16/54130


 Доктора Пі арештовано. Його вже допитують
Сьогодні сенсацiйне розслiдування журналiстiв газети "Експрес" щодо дiяльностi Андрiя Слюсарчука – людини, яка ще донедавна називала себе "видатним нейрохiрургом, професором", людини, що стала у вереснi лауреатом державної премiї, людини, вiдомої також за назвою "Доктор Пi" – досягнуло кульмiнацiї.

У понедiлок, завдяки блискуче здiйсненiй операцiї львiвської мiлiцiї, псевдолiкар Слюсарчук був затриманий у Києвi.
"Я вас чекав давно" —це єдинi слова, якi вiн сказав, коли наручники клацнули на його зап'ястях.
Дещо згодом стало відомо, що проти «Доктора Пі» Андрія Слюсарчука порушено вже другу кримiнальну справу – цього разу за статтею "Шахрайство" (перша кримiнальна справа порушена за статтею 358 ККУ "Пiдробка документiв...").
Увечері ж спецзагін "Беркуту" доставив псевдолікаря Слюсарчука в управління УМВСУ у Львівській області.

Зображення

На вході в управління міліції, у лічені секунди, коли Слюсарчука виводили з авто, журналістка газети "Експрес" Світлана Мартинець встигла поставити Слюсарчуку запитання: "Андрію, хто був першою жертвою?" Відповідь "професора" була доволі нестриманою: "Пішла ти на х..".
Під Львівським обласним управлінням міліції зібрались десятки журналістів, що очікували на прибуття конвою, який етапував із Києва найвидатнішого афериста за усі роки незалежності, псевдолікаря Андрія Слюсарчука (Доктора Пі). Наш кореспондент, що перебував на місці події, налічив щонайменше десять телевізійних камер усіх провідних телеканалів України.
Як повідомлялося раніше, під час свого резонансного шеститижневого розслідування журналісти «Експресу» встановили, що в Андрія Слюсарчука немає жодної медичної освіти, усі його медичні дипломи – підроблені. Журналісти стверджують, що результатом діяльності псевдолікаря стало каліцтво десятків обдурених ним людей, а також – щонайменш три смертельні випадки.

Детальніше про діяльність "професора Пі":

http://www.expres.ua/main/2011/11/14/54022


 Псевдолiкар Слюсарчук похоронив свою маму живою
Ми знайшли її -- жiнку, яка начебто загинула в автокатастрофi понад 30 рокiв тому.

У справi шахрая, який упродовж 20 рокiв, видаючи себе за "великого лiкаря", доводив до калiцтва та смертей людей, дурив громадськiсть, двох Президентiв України та використовував у своїх цiлях вiдомих людей, з'являються все новi i новi факти.

Цi факти цинiчнi. Там - бруд. За ними - смерть, людське горе i байдужiсть, жадоба грошей, нетрадицiйнi сексуальнi оргiї, замiшанi на синтетичних наркотиках зi знущанням. I все це два десятки рокiв покривали працiвники мiлiцiї, прокурорськi та чиновники рiзних рiвнiв i рангiв.

П'ять тижнiв тому, пiд час iнтерв'ю, яке я намагалася зробити зi Слюсарчуком, не знаючи, що вiн зовсiм не той, за кого себе видає, Слюсарчук сказав менi: жоден журналiст нiколи не написав i не напише про нього правди, бо вiн усе знищив.

Це не так, пане Слюсарчуку. Правду не можливо знищити. Бо правда завжди є правдою. Хоча вона нинi - гiрка i жорстока.

Тодi Слюсарчук розповiдав менi, що батьки: тато — професор-кардiолог, а мама - професор-педiатр, загинули на Вiнничинi в автокатастрофi. Я запитувала його: де могила батькiв? Казав: на Вiнничинi. Стареньким Карпiнським зi села Дашава, яким вiн ставив смертельнi неiснуючi дiагнози, пседолiкар жалiсливо розповiдав, що поставив дорогий пам'ятник на могилi батькiв.

Не гоже, пане Слюсарчуку, дурити старих людей. I живими батькiв своїх хоронити не можна. Не було автокатастрофи пiд Вiнницею. I батькiв-професорiв не було. Ми знайшли вашу маму. Вона жива...

Отож, пiд час розслiдування встановлено: Слюсарчук Андрiй Тихонович народився 10 травня 1971 року у мiстi Житомир. Мама, Наталiя Тихонiвна Слюсарчук, на той час 21-рiчна мiсцева жителька, жiнка без освiти, покинула свого новонародженого сина у пологовому будинку. Вiдмовилася вiд нього. Батька дитини молода жiнка не знала. Тож по батьковi у свiдоцтвi про народження записали - Тихонович. Тихон - саме так звали батька Наталiї Слюсарчук i дiдуся незаконнонародженого хлопчика.

Покинутого матiр'ю малюка лiкарi передали у будинок дитини. Там хлопчик рiс до трьохрiчного вiку. Перш, нiж потрапити до Бердичiвської спецiалiзованої школи-iнтернату для неповноцiнних дiтей, Андрiй Слюсарчук змiнить ще два дитбудинки. Тож Гришкiвцi - його четвертий iнтернат. Пiсля нього - Козятинське ПТУ.

Ми знайшли матiр Андрiя Слюсарчука. Поки що, в iнтересах слiдства, не будемо повiдомляти про неї подробиць. Про це - пiзнiше.

Нинi ми вже знаємо, чому дирекцiя школи-iнтернату та дирекцiя Козятинського ПТУ давала неправдивi свiдчення правоохоронцям i стерджувала, що Слюсарчук А.Т. у них "не навчався". Достеменно вiдомо, що хтось таки справдi намагався у цих закладах "знищити все". З особової справи Слюсарчука А.Т., вихованця iнтернату, вирвано сторiнки. Затерто i виправлено прiзвище Слюсарчука у книгах наказiв та iнших документах.

Але поступово правда вiдкривається.

Мене за останнi тижнi часто запитували: а де були медики? Невже не бачили й не знали, що Слюсарчук - не лiкар, а шахрай? Знали. I говорили про це.

1993 рiк. У Новояворiвську та Яворовi задзвонять церковнi дзвони. Померла молода дiвчина, померла дитина, помер чоловiк. Усiх померлих "лiкував" псевдолiкар, який ходив з халатом медика у дипломатi. На стiл правоохоронцiв ляжуть заяви потерпiлих.

"Слюсарчук прийшов до мене й почав просити дати кабiнет та влаштувати його на роботу. Казав, що вiн лiкар-нейрохiрург. Я знала, що вiн проводить якiсь пiдозрiлi "зiбрання" у палацi культури, де виголошує себе якимось великим лiкарем. То ж попросила його показати диплом. Вiн показав менi копiю диплома Вiнницького медiнституту. Ця копiя мене абсолютно не задовольнила, бо це ж не оригiнал, i я показала йому на дверi", - Ольга Гудзь, психiатр, на той час головний лiкар Новояворiвської лiкарнi, згадує, як через тиждень до її кабiнету прийшли "прохачi", якi вимагали надати кабiнет у лiкарнi їх "гуру". Ця група була схожа на секту.

А Слюсарчук ввiйшов у раж: бiгав до всiх заввiдiлiв лiкарнi i вимагав кабiнет. До медикiв почали телефонувати й рiзнi чиновники. Ольга Гудзь звернулася iз заявою до прокуратури, де просила перевiрити "диплом" Слюсарчука. Ця заява у редакцiї.

"Хайнацький Войтех Мар'янович, заступник прокурора Яворiвського району, надав менi копiю вiдповiдi, яка надiйшла на їх запит: Слюсарчук А.Т. у Вiнницькому медичному iнститутi iменi Пирогова нiколи не навчався, - розповiдає Ольга Гудзь. I додає: Слюсарчук пiсля того поїхав десь, зник з їх життя, як поганий сон".

I Войтех Хайнацький не забув того факту. Шкодує, що, отримавши вiдповiдь з Вiнницького медiнституту, не зупинив Слюсарчука. Не встиг забрати у шахрая копiю диплома з якою вiн бiгав лiкарнею. Слюсарчук зник. I, як ми пам'ятаємо, "випливе" псевдолiкар у 1996-му. У Жидачевi, коли слiдчi мiлiцiї порушать проти нього справу за статтею "шахрайство". На цей час шахрай почне манiпулювати вже росiйськими дипломами. З Росiї слiдчi отримають вiдповiдь: Слюсарчук А.Т. медичнi вишi їх країни не закiнчував.

Тодi справу "прикриватиме" прокурор Андрiй Панчишин, на сьогоднi вже "колишнiй" i скандально вiдомий. Ми свого часу писали про те, як вiн оголеним бiгав прокуратурою, влаштовуючи бучнi оргiї.

...До редакцiї продовжують надходити дзвiнки потерпiлих. У них одна тематика: калiцтво, наркотики, оргiї, i смерть — шлях псевдолiкаря до п'єдесталу - указiв президентiв про iнститут мозку та державної премiї.

Знайдеться йому мiсце, як це вже встановлено, i в Київськiй медичнiй академiї пiслядипломної освiти iм. Щупика. Кримiнальне минуле шахрая академiї не завадило. Афериста приймуть туди на роботу у 2008-му. На посаду професора. На 0,25 ставки. Прийматиме екс-мiнiстр Мiнiстерства охорони здоров'я Микола Єфремович Полiщук, на той час завкафедри нейрохiрургiї.

Я запитала екс-мiнiстра, як же трапилося так, що псевдолiкар опинився на такiй поважнiй кафедрi? I ось що вiн менi вiдповiв.

С.М.: Слюсарчук - настiльки великий професор, що пiвтора року плiч-о-плiч працював з вами в iнститутi?

М.П.: Я знаю Слюсарчука як людину, але як професора я його не знаю. Я не бачив жодної його роботи. Жодної дисертацiї. Вiн нiколи не оперував i не вiв iсторiю хвороби жодного хворого.

С.М.: Тим не менше ви особисто взяли його на кафедру.

М.П.: Я б його нiколи не взяв. Його менi рекомендувала вiдома i дуже високопосадова особа. Слюсарчук надав копiї дипломiв, завiрених нотарiусами. Ми його "помили" i ввели в операцiйну. Хiрурги вийшли й сказали: вiн нiчого не тямить у нейрохiрургiї взагалi. До операцiйної його ми бiльше не пiдпускали.

С.М.: Знаєте, що наша газета довела: Слюсарчук - бездипломник?

М.П.: Золотко, я знав про це ранiше вiд вас!

С.М.: Знали i мовчали?

М.П.: Я опiсля дiзнався. Особисто ходив у бiблiотеку й побачив, що автореферат та дисертацiя, яку вiн нам надав, - плагiат. Вiн їх украв у справжнього вченого. То ж сказав йому: "до побачення". I я говорив лiкарям усiх областей та Криму, аби Слюсарчука не допускали до хворих та до операцiйної, бо то - не лiкар.

С.М. Коли дiзналися, що Слюсарчук - не лiкар, чи зверталися у правоохороннi органи?

М.П. Ви дуже багато хочете знати. Я працював на дуже серйозних посадах.

С.М.: Пане Миколо, посади й рекомендацiї - це добре, але Україну нинi цiкавить iнше: як трапилося так, що людина без жодного диплома, видаючи себе за лiкаря, впродовж 20 рокiв працювала у державних вишах, навчала студентiв i калiчила та вбивала людей?

М.П.: Але ж мiнiстерство його перевiряло. Ми робили запити у Москву i нам надходили вiдповiдi: такий студент у них був.

С.М.: Це неправда, пане Миколо. Я особисто привезла документ з Московського медунiверситету про те, що Слюсарчук там не навчався.

М.П. Навiщо ж мене... менi працiвники мiнiстерства говорили: вiдповiдi з Москви є?

Екс-мiнiстр Мiнiстерства охорони здоров'я, видатний учений, на останнiй фразi замовк. Мовчить i пан Табачник, нинiшнiй мiнiстр Мiнiстерства освiти України, який особисто поставив пiдпис пiд атестатом "професора нейрохiрургiї Слюсарчука Андрiя Тихоновича".

А тим часом на редакцiйному столi з'являються все новi i новi документи. Група львiвських медикiв в експертнiй оцiнцi медичних препаратiв, якi виписав власноручно Слюсарчук пiд пiдписом важкохворiй десятирiчнiй дитинi, довела: препарати, виписанi псевдолiкарем, несумiснi. Вони могли спричинити смерть.

"Слюсарчук приходив до мене, розмахував дипломами й вимагав, аби я надав йому кабiнет для приватного лiкування. Я порозмовляв з ним години двi, побачив, що не розумiється на елементарних медичних термiнах, що то не лiкар, а звичайний шахрай, й попросив його залишити примiщення. Оскiльки вiн не бажав зрозумiти цього й почав лякати мене своїми зв'язками, то менi довелося йому допомогти спуститися сходами", - згадує Василь Дончак, головний лiкар 10-ої мiської "студентської" лiкарнi Львова.

"До мене звернулися батьки двох дiточок-близнят, яких лiкував Слюсарчук. Вiн там ще не встиг наробити бiди, батьки вчасно спохопилися. Але я знаю, що за тим фактом порушили кримiнальну справу, здається за статтею "шахрайство", - згадує Володимир Шевага, професор-нейрохiрург. Цьому сивочолому науковцевi, коли вiн попросив "колегу" показати дипломи, Слюсарчук кричав в обличчя, що "вiн - другий професор, а перший - вiн, Слюсарчук".

Покинути примiщення лiкарень "просили" шахрая, який з роками помiняв дешевий дипломат на професорський портфель з дорогої шкiри, впродовж 20 рокiв багато медикiв.

"Слюсарчук кричав, що вiн - професор, а ми - нiхто, придурки. Вiн розмахував дипломом професора, що вiн є "головним нейрохiрургом Кабiнету Мiнiстрiв". Ми бачили його неадекватнiсть. Бачили, що вiн,пориваючись робити хворiй пункцiю спинного мозку, навiть не розбирався у дiаметрi голки", - лiкарi Iршавської лiкарнi, що на Закарпаттi, де Слюсарчук хотiв "оперувати" важкохвору жiнку, дверi до операцiйної заступили собою.

"Я сказав йому: ще раз зловлю у вiддiленнi - бавитися не буду, а поб'ю", - так заявив Слюсарчуковi завiдувач вiддiлення нейрохiрургiї лiкарнi швидкої допомоги м. Львова, головний нейрохiрург областi Андрiй Токарський.

А тим часом журналiсти "Експресу" продовжують вислуховувати все нових i нових жертв певдолiкаря.

До редакцiї також надiйшли листи з Генеральної прокуратури України та з Адмiнiстрацiї Президента України майже однотипного змiсту. У них йдеться про те, що правоохоронi органи розпочали перевiряти пiдстави для нагородження псевдолiкаря-бездипломника Державною премiєю вiдповiдно до Указу Президента.

Вiддiл розслiдувань газети "Експрес", редактор вiддiлу Свiтлана МАРТИНЕЦЬ

P.S. Ми вже розповiдали про те, як Слюсарчук обдурив людей, начебто встановлюючи рекорд iз запам'ятовування числа пi. У наступному номерi "Експресу" ми розповiмо й про те, як провалився ще один його "шахматний рекорд", i для чого цi "рекорди" були потрiбнi. А також опишемо прийоми, за допомогою яких псевдопрофесор створював свiй "науковий доробок".

http://www.expres.ua/main/2011/11/03/53255

_________________
Ну? С богом, что ли? Одеваем!

Suum cuique


18 листопада 2011, 19:30
Профіль WWW
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Відповісти   [ 17 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Вперед:  
 cron

При будь-якому використанні матеріалів сайту гіперпосилання на http://www.anomaly.pp.ua обов'язкове.

Зв'язок з адміністрацією сайту: admin[пошта]anomaly.pp.ua


Powered by phpBB © 2007 phpBB Group.

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов ufology-news.com